Ірак офіційно направив дані про свою повномасштабну програму розробки озброєнь, які одразу ж опинилися у розпорядженні виключно Сполучених Штатів. Країни-члени Ради Безпеки ООН, м’яко кажучи, не вітають монополію Вашингтона на інформацію. Тим часом поширюється інформація про те, що військова операція США проти Іраку не просто планується, вона може розпочатися до 1 березня і продовжитися два-три тижні. Підраховують і можливі витрати на цю операцію. Автор статті, колишній керівник іракської програми із створення ядерної зброї, сумнівається і в ефективності роботи інспекторів ООН, і в правдивості наданих Саддамом Хусейном даних, грунтуючись у своїх висновках на історії питання.
Якщо ситуація з нинішньою перевіркою буде такою самою, що і з попередніми інспекціями, то інспекторам доведеться попрацювати, пробираючись через лабіринт обману і спотворень.
Слід чекати, що інспекторів завалять інформацією про що завгодно, але не про реально існуючі озброєння. Це знову буде у стилі Саддама: ухилення без будь-яких реальних відвертостей. Ця перевірка випаде на долю американців. Або вони отримають необхідну інформацію, або гру буде закінчено. Саддам знову виявиться переможцем, готовим продовжити гру з новими силами.
1991 року команда інспекторів МАГАТЕ відвідала Тармію з метою перевірки чуток про те, що це місце було частиною іракської програми розробки ядерної зброї. Якщо вірити доктору Абдул Кадир Ахмеду, який був тоді відповідальним іракським посадовцем, то величезні магніти, вставлені в гігантські котушки з намотаним на них мідним проводом, були просто частиною ремонтного обладнання для іракських електростанцій. А як ще міг би Ірак впоратися із завданням запуску в експлуатацію своїх електростанцій, пошкоджених під час війни у Перській затоці? Інспектори оглянули величезний намотувальний станок і дійшли висновку, що наявні чутки насправді були безпідставними.
Однак водночас чоловік, який втік з Іраку, розповідав спецслужбам США абсолютно іншу історію. Після того як йому не дозволили більше брати участь у таємній програмі з розробки ядерних озброєнь, лікар Ібрахім Баві посадив свою сім’ю в наданий йому урядом автомобіль і вирушив на північ. Він дістався американської військово-повітряної бази на півдні Туреччини. Звідси його негайно переправили до США, щоб допитати.
Незабаром після цього інспектори повернулися до Тармії. Цього разу вони вже точно знали, з якою метою використовувалися величезні електромагніти: для виробництва ядерних матеріалів, придатних для виробництва ядерної зброї. На той час доктор Ахмед, який працював з ними з боку Іраку, зрозумів, що гра закінчилася. Деяких інспекторів він добре знав особисто, оскільки сидів з ними за одним столом під час своїх візитів у Відень. Те, що він може так безсоромно їм брехати, його друзі з команди інспекторів не могли збагнути. Не переймайтеся цим, сказав він їм, я діяв так, підкоряючись наказу. Були сказані відомі слова: брехня за наказом — це не брехня, це просто виконання наказу.
Насправді, сильно розрекламовані успіхи інспекторів МАГАТЕ та ООН стали можливими лише після переходу на бік Заходу високопоставлених учасників іракської програми з розробки ядерних озброєнь і багатьох додаткових розслідувань з боку команди інспекторів. І хоч команди було укомплектовано знаючими експертами з озброєнь, яких надали їхні уряди, знадобилося чотири роки, щоб змусити Ірак визнати той факт, що він здійснював програму розробки біологічної зброї. Лише після переходу на бік Заходу 1995 року зятя Саддама, Хусейна Камаля, вдалося отримати переконливі докази існування у Іраку масштабної програми з розробки ядерної зброї.
Ханса Блікса, директора нової команди інспекторів, Ірак раніше двічі обдурював. 1990 року, напередодні іракського вторгнення до Кувейту, він оголосив, що Ірак не має жодної програми з розробки ядерних озброєнь. 1994 року Блікс прийняв на віру іракську історію про те, що той не має жодної реальної програми розробки ядерної зброї, а лише проводить невеликі дослідження в цьому напрямі. Масштабна програма по збагаченню урану, що її проводив Ірак, ніби призначалася лише для виробництва палива для майбутніх атомних електростанцій. Зрозуміло, після переходу на бік Заходу Хусейна Камаля історія набула іншого розвитку.
Зараз проблема полягає в тому, що Камаль був останнім високопоставленим перебіжчиком, який прибув з Іраку. Жодні інспекції або прилади не можуть дати стільки інформації, як безпосередній учасник, що перейшов на інший бік. Інспектори мають дуже мало інформації, і всі карти на руках у Іраку. Всі дослідницькі та промислові установки підконтрольні Іраку, а не ООН. Британська та американська розвідки можуть надати лише розрізнені свідчення того, що Ірак робить в галузі розробки озброєнь. Для успішної роботи інспекцій ООН слід отримати інформацію зсередини.
Враховуючи цю інформаційну «білу пляму», прийнята Радою Безпеки ООН резолюція номер 1441 дає інспекторам повноваження розмовляти з іракськими вченими без присутності приставлених до них урядом наглядачів, причому ці бесіди, у разі необхідності, можуть відбуватися за межами Іраку, і вчені можуть взяти з собою свої сім’ї. Я знаю, що більшість іракських учених вважають це щасливою можливістю, яка дозволить їм уникнути обмежень і погроз, що отруюють усе їхнє життя. Саддам розуміє, яку цінність ці люди мають для ООН, і нещодавно віддав наказ про переселення їхніх сімей в особливо секретні табори.
Керівники команди інспекторів ООН заявляють, що вони не планують вивозити вчених за межі Іраку. Вони поки що покладатимуться на інспекції на місцях, а не на приватні розмови з людьми, які безпосередньо відповідають за розробку іракських озброєнь.
Новий режим інспекторських перевірок уже був скомпрометований своїм пасивним підходом. Для того щоб приєднатися до команди інспекторів, експерти з питань озброєнь мають залишити свої посади у себе в країні, однак зовсім небагато їх готові покинути свою кар’єру для того, щоб перейти на роботу в команду чиновників ООН. Таким чином, нинішня команда інспекторів ООН набагато менша і не така досвідчена, як її попередниці, і їй протистоять іракські чиновники, котрі чудово володіють мистецтвом обману.
Я побоююся, що зусилля інспекторів не спрямовані на те, щоб виявити всі розміри незаконної іракської програми з розробки ядерних озброєнь. Європейці розглядають Ірак як приз, який не повинен дістатися американцям, а не як стратегічну загрозу. І роботу інспекторів спрямовує виключно загроза американського вторгнення. З американцями співпрацюватимуть доти, доки не вдасться запобігти їх вторгненню.
Хідір ХАМЗА, колишній радник іракської Організації з атомної енергії та колишній директор іракської програми з розробки ядерної зброї, співавтор книги «Творець бомби Саддама».
