Схоже, Іран чекають чергові чотири роки реформ під керівництвом президента Мохаммада Хатамі. Нинішній іранський лідер знову бореться за президентське крісло й мало у кого виникають сумніви, що саме йому воно й дістанеться. Президентські вибори, а не «референдум за реформи», як їх вже охрестили, стануть другими, в яких Хатамі буде брати участь у п’ятницю. На своїй першій за останні чотири роки повномасштабній прес-конференції Хатамі підкреслив, що процес реформування іранського суспільства безповоротний: «Сьогодні реформи прийняті всіма і все суспільство вимагає змін та ісламської демократії». Тих, хто прагнув до змін, президент закликав до терпіння й помірності, незважаючи на те, що уряд, що складається переважно з консервативного духовенства, майстерно блокує просування процесу реформ. Консерватори бояться, що швидкі зміни в країні можуть привести до панування судових органів, армії й інших провідних відомств. А сам Хатамі виявився на роздоріжжі між ісламськими лідерами, які виступають за сповільнення процесу проведення реформ, і мусульманським духовенством, яке вірить у «свіжий вітер змін».
Однак, крім загального тріумфування й віри у неминучий процес демократизації іранського суспільства, економічні перетворення у країні за останні чотири роки залишають бажати кращого. Будучи духовною особою, президенту нелегко справлятися з макроекономічними перетвореннями, багато хто вважає економіку ахіллесовою п’ятою Хатамі. Тому своїм пріоритетним напрямом реформ у разі перемоги на майбутніх виборах, нинішній президент обрав саме боротьбу з безробіттям і створення нових робочих місць. Проте, якщо економічна сфера для Хатамі — слабке місце, то дипломатичній майстерності й мудрості президента можна тільки позаздрити. Однак залишається трохи оптимізму на найшвидше покращення стосунків із Сполученими Штатами та Ізраїлем, з якими Іран поки не знайшов «спільної мови». Більш того щодня на сторінках центральних видань «Еттелаат», «Кейхан», «Техран Таймс» та «Іран Ньюс» публікуються матеріали про існування «таємної антиіранської змови західних держав, метою якої є роз’єднання іранської нації, відділення релігії від держави й створення умов для знищення ісламських форм правління в країні».
