Повторне призначення Бориса Тарасюка на посаду міністра закордонних справ багато про що говорить, але його можливості в цьому уряді будуть обмеженими. Таку думку висловила доктор Іріс Кемпе Центру прикладних політичних досліджень мюнхенського Університету Людвіга Максиміліана в інтерв’ю українській службі Бі-Бі-Сі. Німецький експерт також повторила заяви багатьох західних дипломатів про те, що Європі важливі реформи в Україні, а не конкретні персоналії в політиці, але тут-таки додала, що постать В. Януковича на Заході для багатьох залишається символом старого режиму.
— Наскільки важливе подальше перебування Бориса Тарасюка на посаді голови МЗС?
— Він є важливим індикатором євроінтеграційного курсу України. Очевидно, він змінив свою позицію, бо раніше неодноразово говорив, що не працюватиме в уряді В. Януковича. Але він вирішив залишитися й надалі очолювати зовнішньополітичний курс на інтеграцію України до євроатлантичних структур. Це дуже важливо.
— Але чи можна очікувати коректив зовнішньополітичного курсу з боку прем’єра, бо, зрештою, Віктор Янукович погоджується далеко не з усіма позиціями міністра Тарасюка й Президента Ющенка у зовнішній політиці?
— Більш чутливими є питання внутрішньої політики, від яких залежать зовнішньополітичні проблеми. Адже можливості Бориса Тарасюка обмежені й значною мірою залежать від внутрішніх реформ і трансформацій. Тобто В. Янукович опосередковано може дуже легко блокувати євроінтеграційні ідеї Тарасюка, блокуючи реформи, якi необхідні для зближення з Європою. Я не очікую, що В. Янукович блокуватиме зближення з Європою, зрештою, він не робив цього, коли був прем’єром за часів Кучми. Але він водночас прагнутиме значно активізувати східний — російський — вектор зовнішньої політики України.
— Чи погоджуєтеся ви з думкою про те, що бізнесове крило Партії регіонів спонукатиме Віктора Януковича до більшої європейської інтеграції через власні економічні інтереси й прагнення вийти на європейські ринки, акціонувати свої фірми на європейських біржах?
— Впливові люди, які стоять за Віктором Януковичем, завжди виступали за посилення економічної співпраці із Заходом, що надає великі переваги. Саме тому люди в Партії регіонів, які приймають стратегічні рішення, погодилися на те, аби Віктор Янукович підтримав ідеї Президента щодо незмінності євроінтеграційного зовнішнього курсу.
— Наскільки спокійно таку позицію уряду зустрінуть у Москві? Можливо, Росія очікувала від В. Януковича більш твердого натяку на переорієнтацію у бік східного вектора?
— Гадаю, Москва не має приводу для хвилювань, оскільки росіяни мають добрі особисті зв’язки з Віктором Януковичем і представниками донецького клану загалом. З погляду зовнішньої політики, В. Янукович обіцяє розвивати рівні взаємини зі Сходом і Заходом, і Росія не має з цим жодних проблем. Зрештою, вони також розвивають свої стосунки із Заходом, із тим же НАТО.
— Тобто Росію не надто хвилюють публічні заяви Віктора Януковича щодо підтримки зовнішньополітичного курсу Президента Ющенка?
— Публічні заяви — це одне, а його інші переконання — це зовсім інше. Я вважаю, що В. Янукович є символом збалансованої східно-західної політики, щодо цього він відрізняється від Президента Ющенка. Його імідж не має такої підтримки на Заході, як імідж Президента, й Росію це цілком влаштовує.
— Як би ви оцінили загальне ставлення Заходу до Віктора Януковича й Партії регіонів? Наскільки тут поділяють думку про те, що i він особисто, i партія зазнали серйозних демократичних змін після помаранчевої революції, наскільки вірять заявам, що революція була для них поштовхом для переоцінки цінностей?
— Я би сказала, що тут є певна різниця в оцінках, оскільки західних лідерів, перш за все, цікавлять власне демократичні зміни в Україні, а не окремі персоналії. Тобто вільні демократичні вибори важать для Заходу набагато більше, ніж позиції окремих політиків. Протилежний підхід характерний більше для Росії, де велике значення приділяють тому, хто саме є президентом чи прем’єром. Звісно, Захід зараз вітає В. Януковича з обранням на посаду, але для них важливіші саме демократичні процеси i той факт, що багатомісячний період невизначеності завершився. Україна була для Заходу надією на демократичні перетворення на пострадянському просторі. Можливо, тут дещо розчаровані, що прем’єром став саме В. Янукович, бо він для багатьох залишається символом старого режиму, хоча відкрито про це в європейських столицях, мабуть, і не скажуть.
