Іронія історії, мабуть, полягає в короткій людській пам'яті.
Але, мабуть, найбільша іронія історії — в тому, що вона ще ніколи нічому
не навчила. Іронія історії — зокрема, в тому, що зараз в Німеччині продовжується
справа Егона Кренца — останнього керівника НДР, який знайшов врешті в собі
мужність визнати, що повоєнний хід історії був для Східної Німеччини помилковим.
Ні Кренц, який, власне, навряд чи відрізнявся чимось особливим від армії
східнонімецьких партійних функціонерів, ні комендант Берлінської стіни
полковник Йєгер, який в листопаді 1989-го на власний ризик віддав наказ
відкрити контрольно-пропускні пункти для вільного пересування громадян,
не стали героями в Новій Німеччині — й це зрозуміло. Їх не було запрошено
на урочистості з приводу об'єднання Німеччини. Про Йєгера сьогодні просто
забули. Кренца судять — за те, що він вірно стояв на варті НДР-івської
законності, диктованої з Москви. Почестей удостоїлися Горбачов і Буш —
лідери, які домовилися про німецьке возз'єднання, вірні нащадки Ейзенхауера
та Сталіна, які цю країну роз'єднали.
Чомусь нікому не спало на думку судити американських пілотів,
які в 1945-му вщент розбомбили німецькі міста — саме тоді, коли доля війни
вже не викликала сумнівів. І ніхто не судив тих, хто віддавав ці накази
— щоб потім мати можливість фактично купити Німеччину на план Маршалла.
Ніхто не судив Сталіна, який, полюючи на людські долі та інші сентименти,
дав наказ відірвати шматок живої Німеччини, щоб перетворити цей шматок
на сателіта Москви. Просто Кренц виявився найзручнішим для показового процесу.
Іронія історії — в тому, що в Польщі збираються провести
показовий суд над генералом Ярузельським, який запровадив у країні військовий
стан на початку 80-х, а найактивніших діячів «Солідарності» в ті часи було
репресовано. Нікому не спало на думку подумати — а що б могло бути з Польщею,
якби Ярузельський, щойно прийшовши до влади, не зміг домовитися з Москвою,
щоб та не втручалася. Що б було з Польщею, якби Ярузельський в 1989-му,
зрозумівши, що часи змінюються, не погодився спочатку на проведення перших
у повоєнній Польщі вільних виборів, створення першого некомуністичного
уряду, а потім на проведення знаменитого «круглого столу» з опозицією.
Думається, мабуть, завжди важко.
Можливо, саме тому й виникли справи Кренца та Ярузельського.
Можливо, саме тому в Польщі, балтійських країнах раптово спалахнуло «полювання
на відьом» із скандалами навколо міністрів, які колись нібито співробітничали
із спецслужбами.
Саме тому всі колишні московські сателіти раптово повірили,
що як тільки вони відгородяться від України та Росії візовими бар'єрами,
вони відразу стануть стовідсотково європейськими, а життя стане чи не райським.
Саме тому сьогодні Україні на повному серйозі заявляють,
що вона й думати не може, щоб коли-небудь подати заявку на вступ до Європейського
Союзу.
Сумно в нас. Смішно й сумно за нашими кордонами.
