На початку квітня в Європейському центрі комунікацій та культури відбувся семінар (Варшава), зорганізований для представників ЗМІ України. Польські журналісти та богослови поділилися з нами досвідом організації та висвітлення візитів папи Івана Павла II до Польщі. Дискутували також iз багатьох інших важливих питань, таких, наприклад, як польсько-українські стосунки або роль Центральної та Східної Європи у майбутній Європі. Може, найцікавішою частиною поїздки до Польщі були зустрічі з людьми — поляками, росіянами, а також українцями, про що розповімо у наступних випусках «Дня».
Під час перебування у Варшаві кореспондент газети «День» мав нагоду звернутися до Надзвичайного й Повноважного Посла України в Республіці Польща п. Дмитра Павличка з проханням висловити свою точку зору на деякі проблеми, пов’язані з візитом до України Папи Римського Івана Павла II.
— Чи вважаєте Ви, що нинішня політична ситуація в Україні може призвести до відміни візиту Папи Івана Павла II або до відкладення візиту на пізніший час? Чи за даних обставин візит до України є доречним?
— Візит Папи Римського Івана Павла II до України — це насамперед свідчення того, що наша держава проводить політику на утвердження своєї європейської ідентичності. Це узгоджується із стратегічною метою України — стати членом Європейського Союзу. Іван Павло II запрошений в Україну нашим Президентом, він прагне приїхати до нас передусім як глава держави Ватикану. Його відвідини Києва та Львова можуть принести лише користь Україні. Проти його приїзду можуть виступати лише зацікавлені в ослабленні нашої незалежності, лише зорієнтовані на підрив наших європейських прагнень. На мою думку, обидві сторони існуючого протистояння в Україні зацікавлені в тому, щоб візит цей відбувся. Принципова позиція щодо цього візиту обох сторін може навіть посприяти залагодженню конфлікту. Іван Павло II у такому віці, що пропозиція відкласти його візит на пізніший час — це злобний і відкритий цинізм.
Українсько-ватиканські взаємини мають свою історію, в яку візит Папи Римського в Україну органічно вписується. Третій Папа Римський — Климентій — був засланий римлянами в Крим, де він помер і де його мощі знайдені були святим Кирилом (Костянтином Солунським) і ним же перевезені до Рима в 60-х роках IХ століття. Сьогодні Крим належить Українi, отже, Іван Павло II буде справді другим Папою Римським, який ступив па територію нашої держави. Видатною подією в українській історії було коронування Данила Галицького 1253 року в Дорогочині. Корону прислав йому Інокентій IV як подяку за врятування Європи від наступу орд Батия. Цього року Україна святкуватиме 800-річчя вiд дня народження великого князя і короля Данила Галицького. Це надає візиту Івана Павла II додатково глибокого сенсу. Іван Павло II апостольським листом від 31 грудня 1980 р. проголосив Кирила й Мефодія, слов’янських просвітителів, разом із святим Бенедиктом, патронами Європи. Папа Іван Павло II відзначається екуменічною політикою, теологічними поглядами, в основі яких є примирення різних християнських конфесій.
— На Вашу думку, візит Папи може позитивно вплинути на польсько-українські відносини?
— Безперечно. Авторитет Івана Павла II у Польщі безмежний. Українсько-польські відносини, які сьогодні складаються досить добре, можуть бути зміцнені самим фактом перебування Папи Римського на українській землі, що викличе у свідомості широкого польського загалу прихильність до України. Ця прихильність укоріниться саме там, де досі ще панує байдужість або невизначеність.
— Чи існує небезпека експансії католицизму в Україні після візиту Римського понтифіка, як це твердять певні православні кола в Україні та Росії?
— Власне, в тому мала б полягати наша мудрість, щоб бути назагал православною і в той же час європейською нацією. Тому слід боятися не Римського понтифіка, а такого православ’я, яке слугувало імперії, а сьогодні служить денаціоналізації українського народу. Існує імперське й українське православ’я. Українське православ’я, яке досі живиться традиціями Петра Могили, не може боятися експансії католицизму, бо стоїть на національній і в той же час на європейській цивілізаційній основі. А Українська греко-католицька церква, яка має великі заслуги в збереженні і в утриманні українськості, більше католицькою не стане. Треба сподіватися, що візит Івана Павла II може наблизити українське, скажімо так, патріотичне православ’я до патріотичної Української греко-католицької церкви.
— Чи Папа Іван Павло II має зустрічатися в Україні з представниками усіх православних українських церков? Чи тільки з представниками канонічних церков?
— Було б добре, якби зустрічався з представниками всіх християнських церков. Навіть, ширше, — з представниками інших релігій. Але тут потрібна добра воля обох сторін.
— Пан Посол мав нагоду зустрічатися з Папою Іваном Павлом II?
— Я мав коротку розмову з Іваном Павлом II, коли він був у польському Сеймі і фотографувався з дипломатичним корпусом після своєї промови. Мене представили йому: «Посол України». Коли представляли інших послів, він дивився вниз, схиливши голову. На посла України він дивився довго, підвiвши свої молоді блакитні очі. Ми обмінялися репліками куртуазного характеру.
— Чи помітний вплив на польське суспільство візитів Папи Івана Павла II до Польщі?
— Папа Римський майже щодня присутній у польських телепрограмах. Його читають. Його цитують. Його шанують. Його вплив пов’язаний не так з його візитами, як із його текстами, соціально спрямованими виступами і філософськи важливими для людей взагалі. Думаю також, якби Кароль Войтило голосував на президентських виборах у Польщі, то віддав би голос за А. Кваснєвського.
— Чи змiнили особистiсть та діяльність Папи Івана Павла II узагальнений образ слов’янина в очах світу?
— Традиційно західний світ, католицький світ сприймав образ слов’янина як сентиментального, романтичного героя, котрий пишається собою і живе надіями на повернення старих, лицарських часів. Російська класична проза, читана широко в Європі, підняла цей образ до аристократичного рівня, але і там слов’янин зберігав прикмети захопленого мрійника, дуже часто нездатного до послідовної й тяжкої працьовитості в ім’я ідеалу. Безперечно, Іван Павло II відкрився Європі і світові як «слов’янський Папа» (пророчий вислів Ю.Словацького), так само захоплений ідеаліст, але здатний діяти і мислити послідовно і вперто, здатний аналізувати причини великих трагедій XX століття, здатний бути філософом, справедливим наставником моральної поведінки і взагалі виразником правди. Іван Павло II мав сміливість, перепросити од імені Ватикану людство за всі гріхи (а вони немалі!), сподіяні Ватиканом у минулих століттях. Щоправда, сьогодні такі поняття, як «слов’янські» чи «германські», чи «романські» народи перестали відігравати ту роль, яку вони мали ще в XIX столітті. Тим-то й великий Іван Павло II, що схиляє народи не до якоїсь там загадкової, зрештою, реакційної слов’янськості, а до спільних духовних вселюдських цінностей. Але, що поробиш, мені, наприклад, приємно усвідомлювати, що його мати пані Качурівська походила — хоч це й не доведено — з українського роду.
Газета «День» дуже вдячна пану Послу за увагу до наших читачів.
