190 політичних в’язнів вийшли позавчора з грузинських в’язниць із набуттям чинності закону про амністію. Уряд мільярдера Бідзіни Іванішвілі прийняв цей документ ще в грудні 2012-го, проте президент Михаїл Саакашвілі наклав на нього вето. Попри це, правляча коаліція днями подолала президентську заборону. Багато ЗМІ та експерти зійшлися на думці, що ця амністія є дуже «суперечливою», оскільки Іванішвілі відпустив і людей, засуджених за шпигунство на користь Росії. Повідомляється, що амністія торкнеться 17 тис. ув’язнених і в’язниці полишить близько 3 тис. осіб.
Представники опозиційного «Національного руху» вважають закон про амністію безпрецедентним, а звільнення деяких ув’язнених може загрожувати національній безпеці країни і громадян Грузії.
На зустрічі з журналістами у неділю президент Михаїл Саакашвілі засудив ухвалу влади, заявивши що вона «амністувала шпигунів, провину яких було доведено і вона не викликає сумнівів». «Вони давали координати наших військ і окупанти без помилок атакували наші війська в ході грузинсько-російської війни...», — сказав президент.
За словами головного редактора газети «Резонанс» Лаші ТУГУШІ, в Грузії була «серйозна дискусія щодо амністії і конкретних осіб, які підпадають під неї». Як розповів «Дню» пан Тугуші, наразі він не бачить серйозних ускладнень через ухвалу нового уряду: «як у політичному, так і в криміногенному сенсі». Втім, він погоджується з тим, що така кількість людей, випущених на свободу, «створюватиме певні проблеми». «Ці зміни підпадають під реформи пенітенціарної і судової системи. В такому напрямку потрібно було вже давно рухатися, адже в Грузії було дуже багато ув’язнених. Здається, ми були одні з лідерів за відсотковою кількістю ув’язнених. І ухвала про амністію — досить складна», — розповідає Лаша Тугуші.
Тим часом, Ніка ЧИТАДЗЕ, політолог із Тбілісі, не погоджується зі словами журналіста. За його словами, амністія провадиться для того, щоб дискредитувати Саакашвілі і «Національний рух». Зараз у них з’явилася «правова можливість, аби це довести й ухвалити Закон про амністію». З іншого боку, цей закон повинен показати, що в «Грузинській мрії» перебувають ліберали, які підтримують звільнення політв’язнів і захищають їхні права. «Президент абсолютно мав рацію щодо обміну декількох ув’язнених російських шпигунів на громадян Грузії, які начебто працювали на користь Грузії», — додає Читадзе. — «У цьому випадкові, коаліція «Грузинська мрія» поставила особисті амбіції вище, ніж інтереси окремих громадян Грузії і національні інтереси країни в цілому».
Лаша Тугуші сприймає ухвалу про амністію як «принесення більше гуманізму, справедливості і законності». «Сподіваюся, у нас не буде такого апокаліпсису, який дехто передбачав, — вважає він. — І хоча у мене були сумніву щодо деяких ув’язнених, яких амністували, але в ув’язненні багатьох видно саме політичні мотиви».
Ось тільки пан Читадзе наполягає на протилежному. За його словами, зараз багато представників російських спецслужб почуватимуться безпечніше. «Дії тих людей, яких випустили як політв’язнів, можливо й надалі суперечитимуть національним інтересам Грузії», — вважає політолог. Та й саме звільнення 3 тис. ув’язнених не може не відбитися на кримінальній активності. Як приклад, Ніка Читадзе наводить амністію 4 тис. ув’язнених у 1990-х рр., які сприяли зміцненню влади Шеварднадзе під час боротьби проти прибічників поваленого президента Гамсахурдіа. «Думаю, зараз такого не станеться. Проте влада намагатиметься використовувати амністованих кримінальних авторитетів, щоб вони впливали в своїх районах на те, щоб населення підтримувало «Грузинську мрію». Це було б найгіршим сценарієм для Грузії, але від нової влади всього можна чекати», — переконаний експерт.
