Приблизно два роки тому у Владивостоку загін підмосковних омоновців «Зубр» жорстко розігнав протестуючих проти підвищення мита на іномарки. Ще раніше, 14 грудня 2008 р., кілька тисяч протестуючих автомобілістів на шість годин перекрили федеральну трасу і в’їзд до аеропорту. Перелякана місцева влада викликала ОМОН зі столиці. Напевно, на свій не понадіялася. Люди були жорстоко побиті, а на особливо активних автомобілістів складені адміністративні протоколи.
Примор’я начебто заспокоїлося. Проте хвилювання почали поширюватися неосяжними просторами. Об’єктом величезної невдоволеності людей стали вартові порядку. Саме на них почав виливатися народний гнів. Усе частіше надходять повідомлення, що то в одному, то в іншому містах побили міліціонера, десь навіть застосовувалася табельна зброя. Воно й зрозуміло. З міліцією стикаються набагато частіше, і свавілля даішників, як і їхніх колег, наочно відображає всю ситуацію.
Але протистояння з владою охоплює не лише простих громадян і тих, хто зазвичай складає становий хребет режиму. У Москві розгорається конфлікт довкола в минулому дачного селища «Річник». Це садове товариство було створене 1956 р. керівництвом каналу ім. Москви, яке дозволило тимчасово використовувати прибережну зону вздовж річки для організації колективного саду. Кілька разів селище збиралися знести, але все руки не доходили. Потім замість дачних щитових будиночків почали зовсім не бідні люди зводити будинки, при цьому площа в 1000 кв. м не вважалася чимось особливим. Коли була створена особлива природоохоронна зона «Москворецький парк», до неї потрапив і «Річник». Його московський градоначальник Юрій Лужков і постановив знести, підкріпивши це рішеннями відповідних судів. Але власники будинків, серед яких достатньо багато власників заводів, газет, пароплавів, посилено чинять опір судовим приставам, блокують під’їзні шляхи до селища. Дійшло до зіткнень з ОМОН. Але влада не зупиняється. На черзі знесення елітного столичного селища «Острів фантазій». Його особливість у тому, що там знаходиться будинок міністерської пари — Віктора Христенка, міністра торгівлі та промисловості, й Тетяни Голикової, міністра охорони здоров’я та соціального розвитку. Серед жителів «Острова фантазій» також називають мільярдера Умара Джабраїлова. Маловірогідно, що міністри та мільярдери приєднаються до живого ланцюга протестуючих жителів селища. Вони вважатимуть за краще улагодити справу апаратним способом, але осад, як то кажуть, залишиться.
Проблеми таких селищ існують не лише в Москві, повідомлення про подібні протистояння надходять і з інших міст. Просто міністрів на всіх не вистачає, і в пресу потрапляє далеко не все. Але від цього гострота проблеми та нагромадження горючого матеріалу не стає меншими. У річницю зіткнень у Владивостоці на площу Борців за владу Совєтов прийшло всього 50 осіб, але це зовсім не означає, що в них мало співчуваючих. Як зізнався один водій, йому просто не хотілося вкотре опинитися в міліції. Але цілком можливо, що в іншій ситуації Товариство ініціативних громадян Росії (ТІГР), що організувало акції протесту, він підтримає активніше.
Доки подібні колізії носили фінансово-побутовий характер, Кремль, Білий дім не особливо непокоїлися. Формально це компетенція або місцевих влад, або галузевих відомств, у крайньому випадку Державної думи. Проте випадок у Калінінграді показав, що справа може отримати досить неприємний розвиток. Адже ніхто спочатку не збирався штурмувати Бастилію в Парижі та скидати царя в лютому 1917 р. Хотіли хліба, але про це швидко забули і зайнялися політикою. Подальші події добре відомі.
У суботу, 30 січня, в найзахіднішому обласному центрі Росії відбувся другий вже за останній час мітинг протесту. Від 10 до 12 тис. осіб зібралися на площі біля Будинку Совєтов із вимогою відставки губернатора Георгія Бооса, обласного уряду в повному складі і, жах, прем’єр-міністра Володимира Путіна. Багато неприємних епітетів дісталося партії «Єдина Росія», її керівникам московським і місцевим. Це вже другий мітинг. Перший відбувся 12 грудня минулого року, на ньому були присутні близько 3 тис. осіб. Тоді протестували проти нових ставок транспортного податку, в черговий раз сильно підвищені регіональною владою. Через місяць після масового виступу місцевих жителів губернатор Георгій Боос заявив, що прийняте рішення про перегляд ставок — на 2010 р. їх вирішено не змінювати, але 2011 р. вони збільшаться з поправкою на розмір інфляції, тобто в подвійному розмірі. Особливо обурило жителів регіону підвищення ставок податку на мотоцикли. В області багато власників цього двоколісного транспортного засобу. На відміну від мітингу 12 грудня, на других зборах про податок практично не згадували. Гасла стали політичними, до мітингувальників приєдналися практично всі партії, окрім, звичайно, «Єдиної Росії». При цьому гасло «Депутати-єдинороси, даєш податок на лижі й на повітря» був найніжнішим стосовно партії влади.
Борис Нємцов, лідер опозиційного руху «Солідарність», який прилетів до Калінінграда, зауважив: «Як же вони нас дістали! Це що ж таке потрібно було натворити, щоб люди зібралися на такий мітинг?... Калінінград — у центрі Європи, де люди живуть добре. А ви тут, як у клітці!». Від Калінінграда до Гданська всього 160 км., адже саме там починався польський рух «Солідарність». Про приклад близьких сусідів і про те, що його варто наслідувати, багато говорили на мітингу. Недооцінювати стрімку радикалізацію настроїв не слід, але, схоже, влада чужий досвід враховувати не збирається, принаймні, в Калінінграді.
Влада та її партія відверто розгубилися і в якийсь момент просто не знали, що робити. Керівник Центрального виконавчого комітету «Єдиної Росії» Андрій Воробйов заявив, що калінінградський мітинг «на жаль, свідчить про те, що громадяни не розібралися в ситуації щодо перегляду транспортного податку, а чиновники не змогли виразно, доступно і кваліфіковано пояснити людям, що їхні права не будуть порушені». Громадяни у всьому винні, не розібралися — і на мітинг... Чиновники теж, не вміють пояснювати. Казав же Володимир Володимирович, що вимагатимуть гарних знань великих, могутніх, але руки не дійшли... Калінінградську область уже відвідали в терміновому порядку повпред президента в Північно-Західному федеральному окрузі Ілля Клєбанов і заступник генерального прокурора Олександр Гуцан. Повпред зустрівся з губернатором і з членами обласного уряду, чим і обмежився.
Наступного дня в Москві та низці великих міст Росії пройшли мітинги опозиціонерів на захист 31-ї статті конституції, що гарантує свободу мітингів та зборів. У столиці в минулому на них приходило від сили 50-70 осіб, цього разу кількість учасників, за відверто заниженими даними міліції, склала понад 1 тисячу. Як і минулі, цей мітинг розігнали, найактивніших, у тому числі Бориса Нємцова, затримали і склали протоколи, в суд їм 4 лютого. Вузьке поки що коло політичних опозиціонерів, але кількість тих, хто їх підтримує, швидко зростає.
Опозиційні виступи підтримують і досить правильні прокремлівські партії. Вважати Володимира Жириновського або спікера Ради федерації Сергія Миронова такими самими противниками режиму, як Нємцов, просто смішно. Проте їхні партії активно брали участь у мітингах протестів не лише в Калінінграді, але і в інших містах. Нічого не немає незвичайного в тому, що Жириновський та Миронов підтримують жителів «Річника». Важливо, як це робиться. Відстороненість від влади та її партії демонструється відкрито. Відомо, хто раніше за інших на кораблі відчуває небезпеку, і хто поспішає його залишити. Хоча в Москві категорично заперечують негаразди всередині тандему, вони все більше виходять назовні. Поведінка записних опозиціонерів демонструє, що вирішальне зіткнення наближається. Хтось хоче в ньому брати участь і заробляє на підтримці протестних настроїв політичний ресурс.
Потрібно відзначити ще одну обставину. Набирає швидкості процес заміни губернаторів у низці найважливіших російських регіонів. Десь, як наприклад у Татарстані, наступність влади вдалося забезпечити, десь — ні. Народна невдоволеність досить часто використовується для апаратних ігор у далекій Москві. Адміністративна хоробрість Юрія Лужкова зростає прямо пропорційно розмовам про його близьку відставку. Рішучість градоначальника підтверджується чутками, що Юрій Михайлович не збирається відпочивати навіть у випадку залишення посади. Своє місце в строю правильних опозиціонерів він завжди знайде. З його матеріальними можливостями йому будуть дуже раді.
Не секрет, що кадрове питання є тим канатом, перетягуванням якого займається президент і прем’єр. Є відомості, що нинішній губернатор Калінінградської області піде у відпустку і його повернення до обласного центру в колишній якості буде досить проблематичним. Те, хто буде призначений на його місце, стане свідченням реального розставлення сил у тандемі. Поки що чаша Володимира Путіна, судячи з останніх кадрових призначень, дещо переважує.
