З кінця минулого місяця Чеська Республіка та Польща стали, з одного боку, об’єктами уваги світових ЗМІ, особливо російських, а з іншого — об’єктами критики офіційного Кремля. Причина цього — повідомлення про те, що Прага й Варшава почали вести переговори із США щодо розміщення елементів американської ПРО на власній території: в Чеській Республіці — радіолокаційної станції, а в Польщі — десятка протиракет. Чому чеський уряд висловлює готовність розглянути американську пропозицію та ухвалити стосовно неї позитивне рішення? Чи враховуватиметься при цьому думка чеських громадян? Як сприйняли в Чеській Республіці мюнхенські заяви російського президента щодо Енергетичної хартії та розширення НАТО? Якими бачаться з Праги перспективи членства України в НАТО та чим загрожує Росії розширення Альянсу? Про це «Дню» розповідає Надзвичайний і Повноважний посол Чеської Республіки в Україні Карел ШТІНДЛ.
— Чи можете ви пояснити нашим читачам, чим керується керівництво вашої країни, коли йде назустріч американцям і висловлює готовність до розміщення елементів американської ПРО?
— Звичайно, я не інформований про деталі, як це питання обговорює чеський уряд. Але я впевнений у тому, що це проста справа. Ми — члени НАТО, союзник Сполучені Штати запропонували чеському та польському урядам розмістити елементи протиракетної оборони. Зараз лише розпочалося обговорення цієї пропозиції. Завершення цього обговорення полягатиме в тому, що, напевно, буде підписаний якийсь договір про установлення цього радара та умови, згідно з якими він розміщуватиметься та експлуатуватиметься в Чеській Республіці.
Один із докорів, який використовують противники розміщення радара, спирається на те, що ця база слугує лише безпеці Сполучених Штатів, а не НАТО. Комуністична партія категорично виступає проти цієї бази, також соціал-демократична вимагає, щоб ця база була частиною оборони НАТО. З цього приводу я можу сказати наступне: безпека США належить до сфери інтересів усього Альянсу, це ж стосується і безпеки всіх членів НАТО.
— Які вигоди несе вашій країні цей крок, якщо дійсно буде підписана угода про розміщення радара?
— У чеських ЗМІ зараз говориться багато про якісь економічні та соціальні вигоди. Я вважаю, що роботу на цьому об’єкті отримають десятки чеських громадян. Головна вигода в тому, що Чеська Республіка просто стане частиною системи союзницької безпеки.
— Чи не означає це, що Прага хоче вислужитися перед Вашингтоном, як заявив міністр оборони Росії?
— (Сміється). Гадаю, що заява Іванова є характерною для російської дипломатії. Ми просто союзники США і нам зробили пропозицію, яка обговорюється, й це робитиметься цілком демократично.
— Російські офіційні високопосадові особи постійно заявляють, що розміщення елементів ПРО загрожує безпеці в Європі, безпеці Росії. Як ви вважає, чим загрожує Росії розміщення американського радара на території вашої країни?
— Я би сказав, що це пропагандистський крок. Адже відомо, що подібні установки Радянського Союзу також висунуті далеко на захід, наприклад, на території Західної України. Я би сказав, що це пропаганда.
— Чи зважатиме уряд на громадську думку, коли ухвалюватиме рішення про розміщення радара в країні? Адже опитування громадської думки свідчить про те, що більше 50% чехів виступають проти таких планів.
— У нашій країні приблизно навпіл розділилася громадська думка з цього приводу. Комуністична партія навіть організувала невеликі мітинги за участю 100—200 осіб проти розміщення радара в країні. Ваше питання має відношення до важливої теми, а саме до того, кому вирішувати питання безпеки країни. З початку розвитку індустріальних суспільств сукупна освіта й безпека країни довіряється уряду. Навіть у Росії та Радянському Союзі ніколи уряд не запитував у громадян, як організувати безпеку країни. Громадяни платять податки і покладають цей обов’язок на уряд, який приймає рішення в цій сфері. Може, це звучить дещо демагогічно, але, на мою думку, це непоганий приклад. Не було в ХХ столітті уряду, який запитував у своїх громадян, як ставитися до оборони в разі нападу.
— Чи проводитиметься у вашій країні референдум з цього питання, враховуючи те, що комуністи вже запропонували відповідний законопроект на розгляд парламенту?
— Я вважаю референдум неправильним способом розв’язання питань безпеки країни. У Чеській Республіці не існує закону про референдум. У нас був єдиний референдум про вступ Чехії до Європейського Союзу. Вирішити, проводитиметься чи ні референдум щодо розміщення американського радара, має парламент. Я не можу передбачити його рішення та того, яка може бути дискусія в парламенті з цього приводу. Але, вважаю, в парламенті така розстановка сил, що ініціатори референдуму не зможуть заручитися підтримкою конституційної більшості, яка становить три п’ятих від загальної кількості депутатів. Тому здається, що референдуму не буде.
— Як ви вважаєте, чому більшість опитаних виступають проти американського радара? Чи є це недоробкою чеського уряду або провалом американської інформаційної кампанії?
— Як можна говорити про провал, якщо кампанія ще не почалася. Лише зараз розпочнуться конкретні розмови. Поки що це тiльки пропозиція Сполучених Штатів, до якої наш уряд ставиться позитивно.
Мені важко сказати, чому більше половини опитаних громадян проти розміщення радара. Деякі політичні сили готують дуже гучну пропаганду проти цієї бази і використовують емоції чеських громадян, які пам’ятають радянські бази та окупацію Чехословаччини Радянським Союзом. Деяким пропагандистам вдалося переконати частину людей у тому, що американський радар — це те ж саме, що й радянські бази та радянські війська в колишній Чехословаччині. Та це нонсенс.
— Але ж чеський уряд також має щось робити, принаймні якщо не вести пропаганду, то інформувати населення...
— Наш уряд уже інформує, а до ухвалення рішення з приводу розміщення американського радара ще далеко. Можливо, рішення буде прийняте до кінця року.
— Чи відома вам реакція українських високопосадовців на плани щодо розміщення елементів американської ПРО на території вашої країни?
— Офіційна думка України мені не відома. Єдине, що я чув, це інтерв’ю міністра оборони Анатолія Гриценка, який зауважив, що офіційної позиції України щодо баз у Польщі та Чехії немає.
— А чи інформував чеський уряд якимось чином українську сторону про ці плани?
— Ще зарано говорити про такі плани, адже ще триває обговорення.
— Ви добре, напевно, пам’ятаєте, як минулого року Україна не скористалася можливістю підняти рівень відносин із НАТО до Плану дій щодо отримання членства в Альянсі, який більше відомий під англійською абревіатурою МАР. Чи бачите ви зацікавленість нинішнього уряду України розвивати більш тісні відносини з НАТО?
— Так. Про це часто ведуться розмови і дискусії в політичних колах. Особливо після слів українського прем’єр-міністра Віктора Януковича в Брюсселі: що поки Україна до МАР не наближається. Але тоді ж він зазначив, що тісне співробітництво з НАТО продовжуватиметься. І дійсно, воно триває. Українські солдати беруть участь у багатьох іноземних місіях, причому в деяких із них під егідою НАТО.
— Як ви вважаєте, чи скористається Україна новим шансом отримати МАР 2009 року? Саме цю дату як можливе наступне розширення Альянсу назвав Генсек НАТО в Мюнхені.
— Я не можу робити припущення. Мене ніхто не запитуватиме. Але, на мою думку, Україна повинна використати цей шанс.
— А ваша країна підтримає Україну?
— Так. Чеська Республіка підтримує обидва напрями інтеграції України як до Євросоюзу, так і до НАТО.
— Чи є зацікавленість з боку українського уряду скористатися чеським досвідом або порадами, щоб якомога швидше інтегруватися в ці обидві структури?
— Ми готові передавати цей досвід. Навіть з 2005-го існує такий різнобічний документ щодо співробітництва в конкретних галузях. Згідно з цим документом, чеські міністерства готові передавати свій досвід робіт на шляху інтеграції до ЄС і НАТО.
— Чи використовує цю можливістю українська сторона?
— Такий процес є регулярним між міністерствами іноземних справ і оборони.
— Яке враження на вас справив виступ Путіна в Мюнхені? Чи не відчули ви від деяких заяв російського президента подиху холодної війни?
— Дещо так. Але мені сподобалася спокійна відповідь нашого міністра закордонних справ Карела Шварценберга, який сказав: «Ми самі вирішуватимемо наші проблеми безпеки».
— Якою, на вашу думку, має бути реакція ЄС і НАТО на заяви Путіна, що стосуються несправедливої, як вважає Росія, Енергетичної хартії та розширення НАТО, що несе загрозу Росії?
— Поки ця реакція була дуже спокійною. Припускаю, що вона й залишиться на спокійному рівні. Звичайно, йдеться про дві різні проблеми: енергетика і безпека, хоча вони пов’язані між собою. Очевидно, щодо енергетичних проблем існує велика залежність усієї Європи від поставок російської нафти й газу. Європейські експерти прогнозують, що якихось радикальних кроків з російської сторони не варто надто боятися. Тому що стосовно поставок нафти й газу існує взаємна зацікавленість. Росія, зі свого боку, також сильно залежить від імпортерів цих енергоносіїв.
— Іншими словами, повернення до часів холодної війни не буде?
— Поки ні. Сподіваюся.
— А якщо НАТО і надалі розширятиметься до кордонів Росії?
— Передусім, я не знаю, чи буде НАТО розширятися. Ви самі бачите у своїй країні, що українське суспільство в переважній більшості проти членства України в Альянсі. Уряд також більше говорить про співробітництво, ніж про членство. Тож складно сказати, чи взагалі НАТО розширятиметься.
— А Грузія? Адже в цій країні більшість підтримує вступ Грузії до НАТО.
— Я знаю, що там більшість за членство в Альянсі. Але я не знаю, які будуть конкретні розмови між НАТО і Грузією. Мені складно сказати, вступить Грузія до НАТО чи ні.
— Від кого це залежить? Від Росії?
— Гадаю, що все це залежить головним чином від НАТО й Грузії.
— Чому, на вашу думку, Росія боїться розширення НАТО?
— Мені здається, що опір Росії стосовно розширення НАТО ґрунтується на старих міфах агресивності Альянсу. Вважаю, що деякі уряди бояться НАТО не так як військової сили, а тому що разом із Альянсом розширюються цінності. Особиста свобода, свобода думки, свобода слова приходять разом із НАТО, також як із ЄС приходять у країни, де нещодавно таких цінностей не було.
Твердження, що НАТО є загрозою, завжди було міфом. Ця організація була створена для оборони Європи від радянської експансії, яка виникла після Другої світової війни. У 1948 роцi мені було десять років і я пам’ятаю, яка тривога опанувала Захід, коли Радянський Союз «здобув» Чехословаччину шляхом комуністичного путчу. НАТО виникла як оборонна організація й такою залишиться.
