Понад 150 тисяч загиблих унаслідок землетрусу та цунамі в Південно-Східній Азії. Проте й ці цифри, мабуть, не остаточні. До потерпілих країн з усього світу вирушають вчені — вони хочуть у деталях з’ясувати, як і чому сталися такі жахливі землетруси та цунамі, що чекає нашу планету в майбутньому? Через декілька днів після катастрофи в Індійському океані катаклізм почав відбуватися й в інших точках планети. Урагани та повені в Європі, сильні зливи в Америці, повінь у Санкт-Петербурзі, весна замість зими на території України. Що відбувається? Вчені визнають: серйозні зміни в кліматі справді відбуваються, але з катастрофою в Південно-Східній Азії вони навряд чи пов’язані. Які загалом кліматичні тенденції в світі? Те, що відбувається зараз, носить надзвичайний характер чи ж подібне відбувалося й раніше?
Немає жодної країни світу, цілком безпечної з погляду стихійних лих. З кожним роком кількість природних катаклізмів збільшується.
Більшість фахівців нині вважають, що збільшення кількості стихійних лих є прямо пов’язаним із діяльністю людства. За даними журналу Scientific American, знищення традиційних екосистем (наприклад, вирубка лісів) призводить до збільшення кількості засух, повеней та ураганів. Крім того, за даними Національної дослідницької ради, негативну роль відіграє процес урбанізації: такі стихійні лиха, як землетруси, особливо небезпечні в місцях масового скупчення населення. За даними кліматолога Джона Твігга, автора дослідження «Шляхи зменшення збитків катастроф», починаючи з 1970 року природні катастрофи щорічно забирають, в середньому, 80 тис. життів і негативно впливають на життя 144 млн. людей. За оцінками Чиказького університету, стихійні лиха останнього десятиріччя ХХ століття зачепили приблизно 2 млрд. людей — третину всього людства.
За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, шанс стати жертвою землетрусу, повені, виверження вулкана тощо набагато вищий для жителів Азії й Америки, ніж Європи. Особливо ризикують країни, що розвиваються: багаторічна статистика свідчить, що саме на їхню частку припадає 90% всіх смертельних випадків. За даними ООН, з 49 найменш розвинених країн світу 24 знаходяться у «групі ризику». За останні 15 років шість із них пережили від двох до восьми великих природних катастроф.
У 1990-ті роки було 84 великих природних катаклізми — втричі більше, ніж у 1960-ті роки. Сукупний економічний збиток від цих лих сягнув $591 млрд., що майже у 8 разів більше, ніж у 1960-ті роки (всі підрахунки зроблено в цінах 1998 року). Однак деякі дослідники піддають ці дані сумніву, оскільки, на їхню думку, в 1960-і роки не існувало такої добре розвиненої практики оцінки наслідків стихійних лих і підрахунку жертв, тому багато повеней, землетрусів тощо, що сталися в Африці, Азії та Латинській Америці залишилися «недооціненими».
При цьому збитки, яких стихійні лиха завдають бідним країнам, набагато вищі за збитки, яких завдають багатим державам. Наприклад, за оцінками страхової компанії Munich Re, збитки, завдані США у 1997— 1998 роки «феноменом Ель- Ніньо» (тепла течія Ель-Ніньо періодично викликає потепління води у східній частині Тихого океану, що впливає на океанські течії, призводить до різкого посилення вітрів і проливних дощів — Washington ProFile) становили $1,96 млрд., або 0,03% від валового внутрішнього продукту (ВВП) країни. Цей же природний катаклізм завдав збитків Еквадору в розмірі $2,9 млрд., що становило 14,6% ВВП. За оцінками Всесвітнього банку, ураган «Мітч», який обрушився на держави Центральної Америки 1998 року, знищив плоди десятирічної роботи банку в цьому регіоні. Жорстокі морози, які були в Монголії взимку 2002 року, обійшлися економіці країни в 15% ВВП.
Втім, стихійні лиха страшні й індустріально розвиненим країнам. Потужний землетрус, що стався 1995 року в Японії (епіцентр був у префектурі Кобе) спричинив загибель кількох тисяч людей. Попри те, що землетрус був дуже потужним, людські втрати були мінімальними, оскільки країна була добре підготовлена до подібних катаклізмів, і допомогу жертвам надали негайно. Економічні збитки перевищили $155 млн. Попри те, що видимі наслідки землетрусу досить швидко усунули, економіка Кобе виявилася підірваною — 2003 року, через 8 років після землетрусу, обсяги економічної активності були нижчими рівня 1994 року на 15%.
За даними Центру досліджень стихійних лих, який із 1964 року створює унікальну базу даних катаклізмів, кількість катастроф із кожним десятиріччям збільшується. Також постійно зростає кількість постраждалих і економічні втрати. У 1973—1982 рр. у світі було зафіксовано близько 1,5 тис. катастроф (близько 1 млн. загиблих), у 1983—1992 їхня кількість збільшилася до 3,5 тис. (1,2 млн. загиблих). У 1993—2002 рр. — до 6 тис. (близько 620 тис. загиблих).
При цьому кількість людей, які стають прямими або непрямими (за рахунок руйнування їхньої власності, знищення сільськогосподарських угідь, робочих місць тощо) жертвами стихійних лих, неухильно збільшується. За період з 1990 по 1999 рік їхня кількість майже подвоїлася і досягла 188 млн. — для порівняння, за ці ж роки від різних збройних конфліктів постраждав 31 млн. людей.
ДО РЕЧІ
Природні катастрофи з найбільшою кількістю людських жертв — загиблих і тих, хто зник безвісти
1970 рік. Бангладеш. Шторми й повені. 300 тис. жертв.
1970 рік. Перу. Землетрус. 60 тис.
1976 рік. Китай. Землетрус. 250 тис. жертв.
1978 рік. Іран (район міста Табас). Землетрус. 25 тис.
1985 рік. Колумбія. Виверження вулкана. 23 тис.
1988 рік. Вірменія (тоді у складі СРСР). Землетрус. 25 тис.
1990 рік. Іран (провінція Гілянь). Землетрус. 50 тис.
1991 рік. Бангладеш. Тропічний циклон «Гірки». 138 тис.
2003 рік. Іран (район міста Бам). Землетрус. 41 тис.
2004 рік. Індонезія, Індія, Шрі-Ланка, Малайзія, Таїланд, Бангладеш, Сомалі. Цунамі. Понад 150 тис. жертв.
