У Казахстані говорять про прихід до влади «покоління 90-х». Тих, чиїм вибором тоді — за закликом агресивної телереклами — було не стільки дудлити «пепсі» звідти, а навчатися там. Найвиразнішим уособленням цього покоління є нинішній міністр економічного розвитку і торгівлі Казахстану Кайрат Келімбетов. Він одразу після закінчення програми у Джорджтаунському університеті увійшов до Вищої економічної ради, щоб розробляти відому «Стратегію розвитку Казахстану-2030», яка стала справжньою «дорожньою картою» країни для входження до 50-ти заможних і конкурентоспроможних держав світу. Коли 1993 року президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв за порадою легендарного прем’єр-міністра Сінгапуру Лі Куан Ю висунув ініціативу відправляти здібну молодь до найкращих університетів світу за державний кошт, в парламенті обурено загули, мовляв, немає чим зарплати й пенсії платити. Але перших 20 спудеїв таки відправили, а згодом їхня кількість збільшилась до сотень, а то й кількох тисяч на рік. Президентським стипендіатам відшкодовували всі витрати на навчання і проживання, а в обмін вони зобов’язувалися відпрацювати п’ять років за державним розподілом. Дивідендів від такої інвестиції в людський капітал не довелося довго чекати: свіжоспечених магістрів ділового і державного управління, економіки і права залучили до проведення реформ у економічній, податковій та пенсійній сферах, що виявилося успішним. «Ми пройшли по лезу, бо були незашорені, не обтяжені минулим досвідом або страхом нового», — пригадує пан Келімбетов.
«Сьогодні ці випускники 90-х є і серед міністрів та їхніх заступників, голів держкомітетів, керуючих банками і директорів підприємств», — говорить президент Центру міжнародних програм, який адмініструє президентську стипендію «Болашак» (майбутнє), Саясат Нурбек, юрист-міжнародник і поліглот. На сьогодні центр уклав прямі угоди про підготовку кадрів із 65-ма провідними вишами світу (і ті тільки тішаться, адже Казахстан оплачує програми навчання за найвищими розцінками). Зрозуміло, конкурсний добір, анонімне тестування і — в разі отримання президентської стипендії — повна віддача в навчанні: так, стипендіат письмово зрікається права на захист персональних даних, його куратори в Астані оперативно отримують з університету інформацію про його успішність. Така ж сувора звітність і після працевлаштування: кожні шість місяців стипендіат звітує про обсяг виконаної роботи. Тепер, правда, умови відпрацювання поблажливіші — можна працювати і в приватному секторі, і в компаніях за кордоном, де є казахський капітал, і у міжнародних організаціях. Та й сама програма вийшла за межі підготовки суто управлінських кадрів. Уже заохочують аплікантів на мистецькі студії: цього року в Італії буде вчитися сліпа дівчина-піаністка.
Крім знань, випускники повертаються із солідним соціальним капіталом — особисті зв’язки, які неодмінно відіграють роль у майбутньому. «Вже сьогодні наш випускник може подзвонити, наприклад, до Брюсселя, де в Європейській Комісії працює його однокурсник. Вони постійно спілкуються через «Фейсбук», — говорить пан Нурбек, скромно промовчавши про свій досвід роботи помічником конгресмена у США, себто тамтешню лобістську практику він знає ізсередини.
Кілька років тому було вирішено, що настав час готувати кадри за найвищими стандартами в самому Казахстані. Ініціатором, звичайно, був сам президент Назарбаєв, тому побудований у столиці за рекордні строки університет отримав його ім’я. Втім, звести стіни виявилося найлегшим. «Нашим завданням було не створити філіал якогось престижного вишу, не сліпо скопіювати чиїсь навчальні програми, а взяти найкраще і адаптувати його до потреб Казахстану», — говорить віце-президент з академічної діяльності Кадіша Даїрова. Власне, вся креативна команда «Університету Назарбаєва» теж вийшла із президентських стипендіатів. На сьогодні в університеті три школи (факультети): інженерна, науки і технологій та гуманітарна. За три роки відкриється медичний факультет — у співпраці з американським університетом Дюка. Крім суто навчального процесу (Болонська система), університет займатиметься і науковими відкриттями, адже президент поставив завдання... здобути Нобелівську премію. І це зовсім не волюнтаризм, а схвалення вже започаткованих разом із Центром науки і життя в американському Пітсбурзі досліджень із розробки «еліксиру молодості». Сьогодні в університеті 408 студентів, ще 549 навчаються на підготовчому відділенні. Навчання безкоштовне, студенти забезпечені гуртожитком і чотириразовим харчуванням. Викладацький колектив інтернаціональний, щоб потрапити до нього, треба також пройти конкурс. В університеті сподіваються, що в таких конкурсах будуть брати участь і українські викладачі.
Якраз у той день, коли я відвідував «Університет Назарбаєва», держсекретар країни Канат Саудабаєв проводив засідання республіканської комісії із підготовки кадрів за кордоном. «Президентська програма «Болашак» виконала важливе завдання — підготовку першої хвилі спеціалістів світового рівня для суверенного Казахстану», — зазначив він.
