Торік на Різдво один із найзнаменитіших китайських борців за права людини, письменник та професор університету Лю Сяобо був засуджений до 11 років позбавлення волі. Лю є одним із головних укладачів Хартії 08, що була створена під впливом чехословацької Хартії 77, і яка закликає китайський уряд дотримуватися своїх власних законів та конституції і вимагає відкритих виборів посадових осіб, свободи віросповідання і самовираження та скасування законів проти «підривної» діяльності.
За свою чесність і дохідливість викладу думок стосовно майбутнього Китаю Лю заслуговує на Нобелівську премію миру 2010 року. Існує дві причини, через які, як ми вважаємо, Лю був би гідним одержувачем цієї престижної винагороди.
Перша і найголовніша — він відповідає вимогам, що пред’являються лауреатам Нобелівської премії миру, які отримали визнання за свій внесок у боротьбу за права людини. Нобелівські лауреати, такі як Мартін Лютер Кінг, Лех Валенса та Аун Сан Су Чжі — лише кілька з багатьох осіб, яким Нобелівський комітет віддав належне в попередні роки.
Ми переконані, що концепції, які Лю та його колеги виклали на папері в грудні 2008 року, є й універсальними, і непідвладними часу. Ці ідеали — повага до прав людини та людської гідності, відповідальність громадян за дотримання урядом цих прав — утілюють найвищі прагнення людства.
Якщо б Нобелівський комітет визнав сміливість та самопожертвування Лю у справі просування цих ідеалів, це не лише привернуло б увагу світу до несправедливості винесення Лю вироку у вигляді 11 років позбавлення волі. Це допомогло б поширенню в Китаї загальнолюдських та гуманістичних цінностей, боротьбі за які Лю присвятив так багато часу.
Друга причина, чому Лю заслуговує на Нобелівську премію миру, резонує з первинним задумом Альфреда Нобеля для цієї нагороди. Працюючи з метою поширення прав людини, проведення політичних реформ та демократизації у Китаї, Лю зробив важливий внесок у справу просування цінностей миру та братерства серед народів, які й мав на увазі Нобель, коли засновував цю нагороду понад століття тому.
Звичайно, демократизація автоматично не гарантує кращу манеру поведінки на світовій арені. Але вона сприяє проведенню вільної та жорсткої прилюдної дискусії стосовно ключових питань зовнішньої та внутрішньої політики держави. Ця активна і ѓрунтовна розмова, ознака демократичної політики, є головною надією для ухвалення більш зважених рішень урядами, як усередині країни, так і за кордоном.
Активний прилюдний захист Лю демократії у Китаї направлений перш за все на благо китайського народу. Але його сміливість та його приклад можуть допомогти —можуть наблизити настання дня, коли участі Китаю в міжнародних справах допомагатимуть компетентність та контроль груп громадянського суспільства, незалежні засоби масової інформації та зацікавлене цивільне населення, здатне висловити свій погляд через виборчу урну.
Переважно саме через ці дві причини ми вважаємо, що Лю був би гідним одержувачем Нобелівської премії миру 2010 року. Вручаючи Лю одну з найвищих нагород, комітет тим самим ще раз просигналізував би про важливість прав людини та демократії з одного боку, та міжнародної солідарності — з іншого.
Жорстокий тюремний вирок Лю був ухвалений як повчання, строге попередження всім іншим китайцям, які могли б захотіти взяти з нього приклад. Ми переконані, що існують моменти, коли показові суспільні покарання, такі як у випадку з Лю, вимагають показової відповіді. Нагородження його Нобелівською премією миру — саме та відповідь, на яку заслуговує його сміливість.
Вацлав ГАВЕЛ — колишній президент Чеської Республіки; його святість Далай-лама — духовний лідер буддистів Тибету; Андре ГЛЮКСМАН — філософ; Вартан ГРЕГОРЯН — президент корпорації Корнегі Нью-Йорка; Майк МУР — колишній директор СОТ; Карел ШВАРЦЕНБЕРГ — колишній міністр закордонних справ Чеської Республіки; Десмонд ТУТУ — лауреат Нобелівської премії миру; Григорій ЯВЛІНСЬКИЙ — колишній голова Російської об’єднаної демократичної партії «Яблуко».
