Лісабонська угода мала започаткувати зовнішню політику Європейського Союзу на чолі з верховним представником з закордонних справ, проте сирійська криза лише підкреслила відсутність Брюсселю на геополітичній сцені.
У Європейській раді і Європейському парламенті не було справжнього обговорення цієї кризи, тоді як голова Європейської ради Герман Ван Ромпей і глава Єврокомісії Жозе Мануел Баррозу відразу дистанціювалися від франко-американської ініціативи й встали на бік канцлера Німеччини Ангели Меркель.
В цілому ж європейські інститути не зайняли чіткої позиції щодо ставлення до політичних перетворень Арабської весни і не продемонстрували активної політики, хоча ще 1989 року Жак Делор відреагував на зміни, що відбулися після розпаду СРСР, і розкрив двері Європейського Союзу для країн Східної Європи. Подібна бездіяльність, безумовно, пояснюється тим, що останніми місяцями Європейська рада спрямувала 85% своїх зусиль на розв’язання кризи в Єврозоні, відклавши убік питання зовнішньої політики, хоча вони також входять до числа її завдань. Таким чином, ЄС виявився неспроможний зіграти належну йому роль посередника, і компромісне рішення (передача сирійського хімічного арсеналу під міжнародний контроль як альтернатива військовим ударам) запропонувала Росія, тим самим серйозно укріпивши своє становище.
Формування європейського зовнішньополітичного відомства й досі не змогло компенсувати відсутність довгострокового стратегічного аналізу. Суперечлива реакція держав-членів і серйозні прогалини в засобах і можливостях (ми бачили це в Лівії та Малі) є проблемами, які нам конче необхідно вирішити. Тому призначене на грудень засідання Європейської ради, яке вперше з 2003 року буде присвячено питанням оборонної політики, має створити умови для оцінки геополітичної відповідальності Європи й імовірних проблем. Зокрема, це має на увазі розширення можливостей європейських тактичних груп, які сформовані вже зараз, однак не використовуються через перешкоди в процесі ухвалення рішень.
З наближенням європейських виборів 25 травня 2014 року нам потрібно розширити обговорення стратегії так, щоб Європейський Союз пристосувався до нового глобального оточення і зміг стати маяком для всіх, коли в світі вирує шторм.
Переклад InoСМИ.Ru. Le Huffington Post, Франція, 17 вересня 2013 року
