Візит міністра закордонних справ Костянтина Грищенка до Іраку був цілком і повністю логічним з огляду на дві обставини: по-перше, Україна бере участь у міжнародних стабілізаційних силах в цій країні, і по-друге, розраховує на те, що її компанії візьмуть участь у контрактах з повоєнної відбудови Іраку. Про успішність чи неуспішність можна буде судити лише згодом, коли почнеться перша фаза відбудови Іраку, в якій підрядниками будуть американські фірми, коли буде визначено, за якими механізмами розподілятиметься іракський «нафтовий пиріг». Поки що йдеться про те, що, окрім військової присутності, було б непогано мати й дипломатичну. Наскільки можна зрозуміти з офіційних заяв, йдеться про відновлення роботи дипломатичного представництва в Багдаді, яке згодом може перерости у повноцінне посольство. На рівні чуток говориться й про те, що розглядається три прізвища на посаду українського представника в Багдаді і, можливо, це не обов’язково буде виходець з дипломатичного відомства.
Візит Грищенка, який зустрівся, як повідомлялося, не лише з українськими військовими, але і з головою Тимчасової цивільної адміністрації Іраку Полом Бремером, проходив на тлі нещодавно виданого Пентагоном циркуляру за підписом першого заступника міністра оборони США Пола Вулфовіца. Циркуляр, деякі положення якого оприлюднено інформаційними агентствами, проголошує, що «необхідно обмежити конкурс на базові контракти компаніями із Сполучених Штатів, Іраку, партнерів по коаліції і країн, що направили свої війська». Цей циркуляр уже вкрай негативно оцінили в Європейському Союзі — свої відгуки, зокрема, давав і комісар Кріс Паттен, представник найтіснішого союзника США, Великої Британії, і представники Європейської Комісії. У свою чергу, Україна входить до числа тих 63 країн, яким буде дозволено взяти участь у розділі «іракського пирога». До цього переліку входять також Грузія, Азербайджан, Казахстан, Узбекистан, Молдова, а також Латвія, Литва, Естонія.
Усього на цьому етапі, згідно з повідомленнями, розглядається 26 різних проектів попередньою вартістю $18,6 млрд. Це стосується відбудови шляхів (шосейних і залізничних), водопроводів, мереж електричного зв’язку, житлового будівництва, а також і видобутку нафти. Очікується також, що загальна вартість різних етапів відбудови Іраку може скласти до $100 млрд. Показовим можна вважати й те, що представники польського керівництва не раз чесно заявляли, що одним з аргументів на користь того, що Варшава погодилася не просто брати участь у міжнародних стабілізаційних силах, але й взяти на себе відповідальність за один із секторів в Іраку, була можливість доступу до нафти і до різноманітних контрактів.
Відомо, що ще раніше, як тільки оформився зв’язок між тим, чи направляє країна війська до Іраку, і тим, чи зможе вона брати участь у контрактах з відбудови країни, на сайті Американської агенції з міжнародного розвитку (USAID) вже зареєструвалося близько тридцяти українських компаній, серед яких «Укргазпроект», «Нафтогазбудізоляція», «Укргазбуд», концерн «Надра», «Укрбуд», «Укрбудматеріали», «Інтерпайп», «Укртрансбуд», «Укрнафта». Відомо, що наприкінці серпня відбувся робочий візит до Іраку представників НАК «Нафтогаз України». Усе це свідчить про те, що інтерес в Україні є, він зростає, і якщо прем’єр-міністр Янукович і заявляє, що він докладе всіх зусиль, щоб українці не гинули за чужі інтереси, то в даному випадку йдеться все- таки про інтереси українські. І в тому числі — про інтереси компаній, які стійко пов’язуються з різними «групами впливу».
Посол США в Україні Джон Гербст в інтерв’ю «Дню» стверджував, що «українські компанії братимуть участь у реконструкції Іраку». За його словами, «процес не йде так швидко, як би багатьом хотілося. Але правдою є й те, що Вашингтон дуже високо оцінює роль України. Дуже важливо, щоб українські компанії брали участь в належному темпі в цьому процесі і подавали конкурентоздатних заявок, тому що розгляд цих заявок базуватиметься на основі економічних міркувань».
Глава тимчасової адміністрації в Іраку Пол Бремер під час зустрічі з Грищенком привітав бажання і намір України взяти участь у відбудові Іраку. Сторони обговорили можливості залучення української сторони до відновлення аеропорту в місті Аль-Кут, про що йдеться вже досить давно. Безумовно, те, що українські війська присутні в Іраку, має своє значення не лише для відновлення відносин між Києвом і Вашингтоном, але й в більш широкому плані — присутності України на міжнародній арені у тій новій системі, яка на очах вибудовується. Активність українського уряду на цьому напрямку була б доречною — розумна, ретельно розрахована активність. Інакше може повторитися сумний досвід, який Україна вже мала на прикладі колишньої Югославії.
І завжди варто мати на увазі, що для Сполучених Штатів, які використовують іракський приклад як взірцевий для встановлення нової системи міжнародних відносин, заснованої на їхньому трактуванні системи цінностей, участь України в замиренні Іраку — річ важлива, але далеко не єдина. Успіху можна досягти лише в комплексі.
