Наркоманія в Ірані — одна з найболючіших соціальних проблем, особливо на тлі решти, які керівництву країни більш-менш успішно вдається вирішувати. В країні постійно знижується рівень злочинності. Іноземці стверджують, що, загубивши якусь річ, варто лише звернутися до бюро знахідок — і майже напевно її повернуть.
І річ не лише в жорстких покараннях (в законодавстві й досі існують такі види покарання, як побиття камінням та скидання злочинців у провалля), але й у добросовісності іранців. Хоча для винних у збуті наркотиків в Ірані існує єдиний вид покарання — смерть, Ісламська республіка не в змозі розстріляти всіх своїх наркоманів. Винних у перевезенні кількох доз наркотиків, як правило, лише ув’язнюють. Джерела в міністерстві освіти країни повідомляють, що щороку кількість наркоманів серед студентів університетів подвоюється, а зараз їхня кількість сягає 100 тисяч осіб. Загалом же — за реалістичними оцінками — з
60-мільйонного населення Ірану близько 1,2 мільйона є наркоманами.
Особливо проблема загострилася після ірансько-іракської війни у вiсiмдесятi роки, коли солдати в окопах почали «знімати стрес» за допомогою опіуму та гашишу, які є найпопулярнішими наркотиками в Ірані. Як уважають іноземні спостерігачі, запровадженням таборів праці для наркоманів уряд визнає неефективність лікування наркоманів і намагається стримати епідемію за рахунок ізоляції наркоманів від решти суспільства.
