Лаври американських законодавців, що спіймали свого президента «на слизькому» й кілька місяців обговорювали його ліричні взаємини з молодою практиканткою Монікою, не дають спокою депутатам російської Державної думи. За відсутністю Моніки думці готові звинуватити свого президента в усіх можливих гріхах: геноциді російського народу, розвалі комуністичної імперії та її армії, зростанні соціальних негараздів — і все це, звісно, навмисне... Депутати навіть не намагаються бути логічними. Одне з висунутих звинувачень стосується чеченської війни. І, до речі, саме цей пункт має шанси набрати необхідну для початку процедури кількість голосів, бо його збирається підтримати фракція Григорія Явлінського. Адже «яблучники» послідовно виступали проти військових дій у Чечні. А комуністи? Якщо вони й досі дорікають Михайлу Горбачову за нерішучість у боротьбі з «націоналізмом», якщо угода, укладена тодішнім секретарем Ради безпеки РФ Олександром Лебедем із чеченськими лідерами викликала в думських «червоних» вибух шовіністичних, пробачте, патріотичних емоцій...
Однак логіка — не головне в цій процедурі. Головне — її розпочати, продемонструвати електорату, здивованому, що від присутності комуністичних міністрів у кабінеті Примакова ніщо не змінюється на краще, що КПРФ готова до боротьби, до зруйнування «окупаційного режиму» вщент, а потім, звичайно, — хто був нічим, той стане секретарем парткому.
Є така партія — партія тотальної дестабілізації. І справа навіть не в особі Бориса Єльцина, не в імпічменті, справа у традиційній комуністичній тактиці, свого часу блискуче викладеній Володимиром Леніним — ув'яжемося в бійку, а там подивимось.
