Поліцейські розслідування, комісії з розслідування помилок, яких припустились під час ліванської війни 2006 року, несумісність із постом, який обіймав колишній президент Моше Кацава, у зв’язку з передбачуваними сексуальними злочинами, сьогоднішні заяви прем’єр-міністра Ехуда Олмерта в зв’язку з обвинуваченнями в корупції, які крутяться навколо нього, про те, що він піде у відставку у вересні: все це дозволяє припустити наявність глибоких ран у моральнiй тканині Ізраїлю.
Такі літні ізраїльтяни, як я, вражені масштабом сьогоднішньої корупції і розслідувань, яких стає дедалі більше. Корупція завжди була тут, але досі приховувалася. Ми дізнаємося про це тільки тому, що сьогодні наш прокурор і поліція сміливіше й краще оснащені?
Я не вірю в те, що випадки корупції виявляються тільки тому, що закон став застосовуватися більш ефективно, або від того, що громадяни, на зразок президентського оточення, які звинуватили президента Кацава у сексуальних злочинах і переслідуванні, сміливіші. Те, що виходить з тіні — це більш глибоке зло, втрата цінностей в ізраїльському суспільстві і уряді, чого не було раніше.
Цей моральний розклад найбільш помітний в поведінці сьогоднішніх обвинувачених, які є безсоромнішими і агресивнішими від своїх попередників. Я пам’ятаю як в 70 х, коли з’явилися підозри вкорупції щодо міністра лейбористської партії, міністр наклав на себе руки. Так само вчинив директор великого банку, блискучий економіст, коли його стали підозрювати в фінансових злочинах.
Коли помер Пінхас Сапір, легендарний міністр фінансів уряду прем’єр-міністра Голди Меїр, то все, що після нього залишилося — це скромна квартира в Тель-Авіві і небагато заощаджень. Девід Бен Гуріон, засновник Ізраїлю і найбільш видатна політична особистість, провів останні 11 років свого життя в маленькому дерев’яному будинку в кібуце «Sde Boker», розташованому в пустелі. І сьогодні надзвичайна скромність цього житла дивує відвідувачів.
Колишній прем’єр-міністр Менахем Бегін також до самої смерті жив в простій квартирі в Тель-Авіві. Жодна хмарка підозр в корупції ніколи не потривожила його спокою.
За останні роки випадки корупції почастішали і в інших країнах, і багато демократій заплямовані зв’язками між політиками і фінансовим світом. Економічні інтереси витісняють ідеологію, як двигун політики, а гроші слугують ключовим інструментом на виборах. Проте яким чином Ізраїль, який тільки кілька років тому ледве чув про шахрайство і корупцію, сьогодні ними наповнився?
Останні випадки корупції, я вважаю, мають свій початок у поділі, починаючи з 1967 року, двох абсолютно чітких норм і цінностей. З одного боку, моральні й юрисдикційні принципи демократичної держави продовжували застосовуватися в Ізраїлі відповідно до традиції правових норм. З другого боку, на палестинських територіях прогресивно встановлювалася нова система цінностей.
Ці дві системи працюють поруч, проте кордон, який розділяє їх, поступово ставав більш проникним, а відкриті місця в ньому ставали дедалі більшими. На відміну від колоніальних держав, в яких колонізатори прийшли з далеких метрополій (і тільки незначна кількість), палестинські території розташовані якраз за кордоном Ізраїлю.
На Західному березі органи юрисдикції діють зовсім інакше. Палестинські землі незаконно конфіскуються. Єврейські поселенці діють поза законом і здійснюють провокаційні дії, завдаючи шкоди палестинцям, що рідко приводить до покарання. Несправедливість і експлуатація стали частиною повсякденного життя, що виправдовуються вимогами безпеки чи ідеологією більш широкого Ізраїлю.
Кордони між двома видами легальності не можуть вічно залишатися непроникними. Крок за кроком, держава окупації, яка мала б бути тимчасовою, стала тривкою реальністю і політика створення єврейських поселень в серці проживання палестинського населення укріпила зв’язок між Ізраїлем і окупованими територіями. Норми колоніального і воєнного режимів стали просотуватися до урядових органів ізраїльської демократії, розкладаючи їхнє справжнє призначення. Політики, функціонери, військові чини — звичайно вихідці з правих партій — внесли в політичне життя Ізраїлю ганебні норми застосування сили на окупованих територіях. Так корупція розрослася.
На щастя, судова система Ізраїлю залишається незалежною і засновується на принципах доведеної чесності. Присутність багатьох жінок в магістратурі та поліції також зробила свій великий внесок, на мій погляд, зміцнивши систему. Проте, коли неприйнятні норми стали терпіти в мовчанні, навіть найбільш міцна судова системи розпочинає дестабілізуватися.
Ми також не маємо забувати про те, що глобальна економіка, до якої Ізраїль глибоко інтегрований, створює нескінченні й складні можливості для фінансових злочинів.
За цих умов для приборкання корупції не завжди достатньо мати сильну судову систему і поліцію. Потрібна також підтримка громадської думки.
У мене склалося враження, що останні тривожні епізоди випадків корупції серед політиків і державних діячів розбудили громадян Ізраїлю, і вони виходять із стану ступору. Зараз вони вимагають, щоб правові норми і справедливість повернулися на центральне місце в суспільному житті. Проте остаточно це стане очевидно в тому разі, якщо ці вимоги позначаться на вересневих парламентських виборах.
А. Б. ЙЄГОШУА — один iз найбільш відомих в Ізраїлі прозаїків і есеїстів. Його останній роман «Жінка в Єрусалимі» відзначено премією «За кращу книгу» від газети Los Angeles Times за 2006 рік.
