Сутички на кордоні між Македонією та Косово співпали в часі з активізацією албанських угруповань на півдні Сербії. Восьмого березня генеральний секретар НАТО лорд Робертсон виступив із заявою про безпрецедентне рішення Альянсу — дозволу югославській армії увійти (обмеженими й жорстко контрольованими з боку Заходу силами) до буферної зони на півдні Сербії поблизу кордону з Македонією, куди за Мілошевича їй вхід було категорично заборонено. Албанські угруповання, що діють як на півдні Сербії, так і в Македонії, в заяві названо «екстремістами» — до Армії визволення Косова (УЧК) так не зверталися. Албанці, до речі, різко протестують проти останнього рішення НАТО.
Заява лорда Робертсона, очевидно, лише зайвий раз підводить до висновку, що політика Заходу стосовно Югославії та Косова явно була помилковою. Ще, звичайно, постануть питання — звідки б у Косово та в албанців з Південної Сербії та Македонії могла взятися сучасна західна зброя, у тому числі — важкі міномети. Як могло статися, що ця зброя вільно минала блок-пости сил КФОР у Косово, щоб бути використаною вже поза межами краю. Чому, нарешті, така різна оцінка Заходом схожих методів дій УЧК та угруповань у Південній Сербії та Македонії. І чому лідери албанських угруповань в інтерв’ю західній пресі заявляють, що поважають лише американців і ніколи не повернуть зброї проти них. Проти інших (у тому числі — і українців, і військових з Західної Європи), виходить, можуть. Вимоги албанців мало відрізняються від тих, що лунали під час косовської кризи — широка автономія, залучення до державного управління, освіта. Засоби отримання — ті ж самі, а саме — озброєний екстремізм.
Можна припустити, що події на Балканах вийшли з-під контролю (чого не могло не статися) і розвиваються в небажаному для НАТО та Заходу в цілому напрямку. Запізніле занепокоєння Альянсу — все ж краще, ніж переможні заяви, що ситуація нормалізується з кожним днем.
Президент Македонії Борис Трайковськи у телефонній розмові з Леонідом Кучмою подякував йому за ініціативу скликання позачергової сесії РБ ООН, за підтримку зусиль македонського керівництва, спрямованих на врегулювання ситуації, і за той внесок, який Україна вносить у міжнародні миротворчі зусилля на Балканах.
Українські миротворці, розташовані в Косово, несуть службу в безпосередній близькості до епіцентру останніх подій — і, зрозуміло, готуються до всіх можливих сценаріїв. Зараз уже не виключається можливість ухвалення рішення про перегляд змісту їхніх повноважень і можливе збільшення чисельності контингенту за рахунок бойових підрозділів. Все залежатиме від подальшого розвитку подій і позиції членів РБ ООН.
У той же час Україна отримала шанс проявити таланти своєї дипломатії у врегулюванні конфлікту, скоординувавши роботу Ради Безпеки. І, відповідно, поправити й престиж ООН, і свій власний.
