Чи буде продуктивним енергетичний саміт у Кракові за відсутності президента Казахстану? Чи не означає відсутність Назарбаєва втрату інтересу Астани до нафтопроводу Одеса— Броди—Гданськ як одного з альтернативних джерел постачання чорного золота в Європу?
Михайло ГОНЧАР , директор енергетичних програм Центру «НОМОС», Київ:
— Відсутність Назарбаєва не є катастрофою для цього саміту. Скоріше за все, можна було б вважати дивною його присутність у Кракові. Це пояснюється дуже просто. На відміну від Азербайджану, який практично став незалежним від Росії як енергетично, так й інфраструктурно, Казахстан такого стану ще не досягнув. Тому він не може себе поводити достатньо вільно. Можливо, якби подібний захід проводився не в Польщі, а скажімо в Литві, то не виключено, що Назарбаєв прибув би туди. Питання в тому, що у стосунках між Польщею та Казахстаном зберігаються деякі напруженості, спричинені казахстанським фіаско в Литві, де «Казмунайгаз» програв тендер польському нафтовому концерну «Орлен» за литовську «Мажейкю нафти». За ідеєю Казахстан розраховував на своєрідний або альянс з поляками в тому що стосується литовської нафтопереробки, або на поступку з польського боку, яка полягала в доступі «Казмунайгазу» до енергетичних активів на території Польщі, перш за все, до польської нафтопереробки. Цього не відбулося. З іншого боку, Польща докладала зусиль для отримання добувних активів на території Казахстану. І, відповідно, зазнала невдачі. Тому Назарбаєв ще зберіг певну образу на польську сторону. Що стосується самого саміту в такому форматі: Азербайджан, Грузія, Польща, Україна і Литва? Сам по собі важливий факт, що саміт відбудеться. Я думаю, що в цього саміту замість Казахстану є незримий і неприсутній п’ятий учасник — Білорусь.
Цей саміт ніяк не можна назвати антиросійським, хоча росіяни по традиції називають все те, що відбувається без їхньої участі, антиросійським. Це просто спроба групи країн відстояти свої інтереси в умовах російського енергоресурсного пресингу.
Відсутність Назарбаєва не означає, що казахська нафта вже не піде до Польщі по нафтопроводу Одеса—Броди. По-перше, Астана в цілому, і Назарбаєв персонально не розпоряджається потоками нафти, які йдуть з території Казахстану. Під юрисдикцією Астани знаходиться нафтовий ресурс національної нафтової компаній «Казмунайгаз» і відносно невелика частка нафти, яка належить цій же компанії в рамках спільних проектів, що розробляються за участю крупних іноземних компаній. Якщо взяти загальний обсяг видобутку нафти, то частка «Казмунайгазу» складає близько п’ятої частини. Решта нафти видобувається великими світовими компаніями, які обирають доцільні маршрути транспортування відповідно до ринків збуту. Якщо таким ринком буде Польща, то якраз Одеса—Броди—Плоцьк є оптимальним.
Говорячи про цей нафтопровід, можна, звичайно, кивати на Казахстан, який веде не зовсім зрозумілу політику. Але це зовсім не так. Астана проводить досить системну політику диверсифікації маршрутів поставок нафти. Щоб не говорив Назарбаєв раніше чи під час позавчорашньої зустрічі в Астані з російським президентом, тим не менш він збудував нафтопровід на Китай, приєднався до нафтопроводу Баку—Тбілісі—Джейхан і ще раніше збудованого нафтопроводу Тенгіз—Новоросійськ, який хоч проходить по території Росії, але не належить їй. Таким чином, роблячи реверанс у бік Росії, Казахстан хоче розблокувати ситуацію навколо проекту другої черги нафтопроводу Тенгіз—Новоросійськ, який заблокувала Росія через свою частку в консорціумі.
Повертаючись до проекту добудови нафтопроводу Одеса—Броди до Плоцька, тут просто потрібно, щоб українська і особливо польська сторона поміняли свою форму бездіяльності на форму активності. Сподіваюсь, що саміт у Кракові саме цьому й послужить. Зокрема, коли мова йде про те, що казахстанська нафта повинна прийти на польський ринок, то польські споживачі повинні просто повернутися до меморандумів 2003 року, які передбачають постачання каспійської нафти для польських нафтопереробних заводів. У даному контексті м’яч лежить на польській стороні.
Участь представників Брюсселя могла додати ваги цьому саміту. Але відсутність ЄС зовсім не зменшує масштабність і значення краківського енергетичного форуму. Тим більше, це якби перша спроба консолідувати зусилля країнами, які стали першими об’єктами енергетичних впливів з боку Росії в продовж останніх років.
Досим САТПАЄВ , директор Казахстанської групи оцінки ризиків:
— Основна причина відсутності президента Казахстану на енергетичному форумі в Кракові полягає в тому, що останнім часом Назарбаєва трохи стало непокоїти роздратування Москви з приводу дуже активних контактів Астани з державами і, зокрема, з Європейським Союзом у зв’язку з можливим будівництвом нафто- і газопроводів, які повинні йти в обхід Росії. За останній рік у російських політичних колах все частіше стали звучати заяви про подвійну гру Казахстану щодо Росії. Я вважаю, що зараз Назарбаєв усіма силами намагається ці відносини змінити. І це було зроблено під час його візиту в Москву. Тоді він публічно заявив про те, що Казахстан і Росія не є конкурентами, а є партнерами. Зараз під час візиту Путіна в Астану Назарбаєв хотів просто ще раз закріпити в очах російського керівництва думку про те, що Казахстан є стратегічним партнером Росії, у тому числі в нафтогазовій сфері. Мені здається, що тут Назарбаєв як досвідчений і хитрий політик не хоче псувати відносини з Москвою через альтернативні маршрути. З іншого боку, Казахстан зараз влаштовують поки існуючі маршрути транспортування нафти. Це Баку — Тбілісі — Джейхан, нафтопровід на Китай, що будується зараз, і традиційний Каспійський трубопровідний консорціум. Я гадаю, що Назарбаєв тут торгувався. Як відомо, були певні проблеми щодо збільшення транзиту казахстанський нафти через територію Росії. І мені здається, що Назарбаєв швидше використав і Леха Качиньського, який сюди приїжджав, і Європейський Союз, коли Брюссель лобіював транскаспійський газопровід. Він їх використав як інструмент тиску на Росію. Він хотів продемонструвати Москві: якщо ви не захочете збільшити об’єми транзиту казахстанської нафти і в перспективі ціну на казахстанський газ та нафту, тоді в нас є альтернатива. Назарбаєв тут всього-на-всього дуже хитро підгравав Росії, примусивши її все-таки піти на поступки. І зараз, усвідомивши, що Росія йде на поступки, він природно вирішив уже проігнорувати обіцянки, які давав тому ж Леху Качиньському щодо участі в Краківському енергетичному форумі.
Мені здається, Назарбаєв відчуває, що до нього зараз підвищений інтерес і що в його руках козирна карта. І він може вибирати партнерів. Образно кажучи, Казахстан знаходиться в ролі дівчини, навколо якої крутиться купа кавалерів. І російський кавалер більш нахрапистіший і ближчий до неї, тому вона зараз із ним у такому вальсі кружляє.
Що стосується добудування нафтопроводу Одеса — Броди до Плоцька, то цей маршрут не є пріоритетним для Казахстану. Крім того, Назарбаєв заявив раніше, що участь у цьому проекті можлива, якщо в ньому буде задіяна Росія. Єдине, що може виправити ситуацію, якщо раптом відносини між Казахстаном і Росією через щось зіпсуються, що малоймовірно найближчим часом. Тоді Назарбаєв традиційно витягне з полиці ось ці альтернативні маршрути і в тому числі транскаспійський.
Щодо Казахстану з Євросоюзом, можна зазначити, що тут у Назарбаєва є певні проблеми. Тому що той самий проект NABUCCO, який активно лобіюється ЄС, викликає роздратування Росії. Казахстан розуміє, що реалізація цього проекту є вельми віддаленою.
Войцех КОНОНЬЧУК , експерт Інституту східних досліджень, Варшава:
— Відсутність Назарбаєва не входила в плани Польщі. Можу лише зазначити, що енергетичний самміт був би престижнішим, якби на ньому був присутній президент Казахстану. Його ж відсутність означає, що не всі польські плани можуть реалізуватися за бажанням Варшави.
Щодо цілей самміту президентів, передусім, передбачається, що це буде місце обговорення енергетичних питань. Проте не можна казати, що Польща поставила перед цим саммітом якусь мету, яку необхідно обов’язково досягнути. Це неформальний форум, який повинен сприяти обміну думками між президентами країн. І, можливо, вироблення якихось спільних проектів.
Звичайно, Польща хоче диверсифікувати поставки енергоресурсів на свій ринок. Цього ніхто не приховує. Одним із основних завдань польської політики є отримання нафти не тільки з Росії. Так що насправді самміт повинен цьому сприяти.
Відсутність представників Брюсселя на самміті пояснюється концепцією самміту, яка полягає в тому, що це зустріч президента Польщі з країнами, які, з одного боку, є транзитними, як Україна й Грузія, а з іншого — виробниками нафти й газу, як Азербайджан і Казахстан. Саме в такому форматі задумувався цей самміт.
