Україна повинна робити все можливе для досягнення загального рівня НАТО. Це краще, ніж думати про конкретні дати вступу країни до Альянсу. Таке переконання директора Центру інформації та документації НАТО в Україні Мішеля Дюре. У Києві він працює вже понад рік, брав безпосередню участь у підготовці Плану дій і Цільового плану Україна — НАТО на 2003 рік. Про досягнення, зауваження й перспективи євроатлантичної інтеграції України в Альянс в інтерв’ю з Мішелем ДЮРЕ.
— Минуло більше ніж півроку з того часу, як Україна розпочала виконання Плану дій Україна — НАТО та Цільового плану на 2003 рік. Як ви можете оцінити дії українського уряду з їхнього виконання?
— Спостерігається рух у виконанні цих документів. Ми можемо відчути це на всіх рівнях: не тільки на урядовому, а й на суспільному. Все це означає, що у різних сферах українського суспільства існує велика цікавість до цієї теми. Мені здається, підписання Плану дій створило критичну масу для руху вперед. Хоч через шість місяців ще рано обговорювати у всіх деталях виконання цього документа, оскільки офіційне обговорення результатів відбудеться наприкінці цього року. Проте перші шість — сім місяців його виконання було дуже активним. Настільки активним, що було важко всім — як з боку України, так і НАТО. Імплементація Цільового плану передбачає засідання, зустрічі спільних робочих груп Україна-НАТО. Буквально нещодавно відбулося засідання Спільної робочої групи з питань науки та захисту навколишнього середовища. У травні в Брюсселі відбулося засідання спільної робочої групи з питань економічної безпеки. У жовтні повинне відбутися засідання Спільної робочої групи з питань військової реформи на високому рівні. Незабаром до України приїдуть експерти у рамках підготовки засідання Спільної робочої групи з питань озброєнь.
— В Україні визнають, що у ході останньої зустрічі міністрів закордонних справ та оборони країн — членів НАТО і партнерів були зауваження щодо якості виконання Цільового плану Україною. Про які саме зауваження йдеться?
— Ми вважаємо, що при виконанні Плану, особливо у тому, що стосується євроатлантичної інтеграції, найважливішою є якість. Досягти якості не завжди просто, оскільки мало часу на виконання документа. Знадобляться кілька місяців, щоб вивчити уроки після першого Плану і підготувати другий на 2004 р. Слід враховувати також і те, що цей документ не є обов’язковим, його підписано на пропозицію України. План стосовно отримання членства у НАТО (Membership Action Plan) обговорюють групи експертів НАТО, і він є обов’язковим для виконання. Головне не у тому, щоб поставити хрестики напроти відповідних пунктів — це зроблене, це зроблене… Слід зрозуміти, яким чином це було зроблене й обговорити, яких помилок припустилися і чому, враховувати ці помилки для виконання інших поставлених цілей.
— Як би ви прокоментували призначення Євгена Марчука міністром оборони?
— Ми ніколи офіційно не коментуємо призначення міністрів у будь-яких міністерствах. Я думаю, що це внутрішнє рішення країни. Можу сказати, що ми давно працюємо з паном Марчуком і знаємо його, а він нас. Думаю, коли обидві сторони добре знають одна одну, це завжди допомагає.
— Коли, на вашу думку, для України може настати момент переходу від Плану дій до Плану з отримання членства в НАТО?
— Тут багато залежить від якості та від іміджу виконання, що Україна продемонструє країнам- членам НАТО. Я повторю те, що кажуть усі представники країн- членів НАТО і генсек НАТО. Досі Україна ще не подала заявки на вступ до НАТО. Необхідно концентруватися на виконанні прийнятих документів і обговорювати проблеми, які виникають під час цього виконання, щоб зрозуміти, як можна досягти загального рівня НАТО. Це краще, ніж думати про конкретні дати.
— Посол США Карлос Паскуаль нещодавно сказав, що, залежно від того, як пройдуть президентські вибори в Україні, не виключено, що вже 2006 року Київ зможе подати заявку на вступ до НАТО і вступити до Альянсу в 2008 році. Чи поділяєте ви таку думку?
— Як представник структур НАТО, які дотримуються принципу консенсусу в роботі, я не можу коментувати заяви представника країни — члена Альянсу. Кожна країна має право на власні ідеї. Я тільки можу роз’яснити інформацію, з якою згодні всі члени НАТО. Генеральний секретар НАТО підкреслив на зустрічі у Вашингтоні в травні, що НАТО підтримує намір України вступати до євроатлантичних структур і вважає, що Україна є дуже важливим партнером, з яким ми продовжуватимемо працювати і підтримуватимемо в євроатлантичних інтеграційних спрямуваннях. Це було підкреслене в комюніке після зустрічі міністрів закордонних справ у Мадриді та міністрів оборони в Брюсселі.
— Нещодавно 12 країн-членів НАТО підписали протокол про наміри стосовно використання українського літака Ан 124-100. Але чому затримується підписання Меморандуму про стратегічні авіаперевезення?
— Наскільки я знаю, сьогодні тривають переговори між експертами Альянсу й України. Затримка з підписанням відбувається тому, що необхідно уточнити деякі важливі деталі.
— Чи існують можливості співпраці українського оборонно-промислового комплексу з країнами НАТО? Якщо ні, то що заважає такій взаємодії?
— Співпраця у військово-технічній сфері базується на відносинах між країнами НАТО. Північноатлантичний Альянс у цьому не відіграє великої ролі. Проте, цього року очікується засідання Спільної робочої групи Україна-НАТО з питань озброєнь. Безумовно, буде цікаво дізнатися, до яких висновків прийдуть учасники цього засідання. Слід відзначити, що тема озброєнь з’явилася тільки цього року в Цільовому плані.
— Згідно з опитуваннями громадської думки в Україні впродовж останніх одного- двох років довіра до НАТО фактично не зросла. Це зумовлено поганою інформованістю населення України чи якимись іншими чинниками? Що повинна робити українська влада для збільшення довіри громадськості до НАТО?
— Мені здається, що довіра до НАТО зростає. Коли я читаю дані опитування Центру Разумкова, то бачу, що 24% населення підтримують вступ України до НАТО. Кілька місяців тому цей показник становив 19%. Така сама ситуація була колись у Польщі. Там опитування показували, що тільки 30% проголосували б за вступ до НАТО. Тут йдеться про політику в сфері інформації. Думаю, що кращі адвокати вступу України до євроатлантичних структур НАТО та ЄС — самі українці. Ми не хочемо пропагувати цю ідею, тому що у кінцевому результаті це буде вибір українського народу. Вступ до цієї організації — непросте рішення, це майже назавжди. Це трансформація суспільства. Наша роль полягає у тому, аби дати стільки інформації, щоб цей вибір було зроблено не з емоціями, а з аргументами. Протягом року ми збільшили інформаційні семінари, розповсюдження інформаційних матеріалів. Також збільшили переклади українською мовою, щоб дати доступ до інформації українською мовою. Ми вітаємо декларацію про створення суспільного інформаційного центру Україна- НАТО, який підтримуватимемо. Існує неофіційний консенсус громадських організацій іти в одному напрямі, реалізувати демократичний вибір. Я думаю, що роль цього центру буде рішучою у тому, щоб розповсюджувати, переконувати та показувати. Тут йдеться не тільки про слова, а й про майбутнє благополуччя українського населення і всієї Європи. Можливо, я ідеаліст, але думаю, що сьогодні йдеться про інтеграцію всіх демократичних країн, і Україна буде у цій інтеграції.
