Свого часу перемогу генерала Олександра Лебедя на виборах губернатора Красноярського краю сприймали як такий собі політичний анекдот — мовляв, не вийшло у генерала стати спадкоємцем президента Бориса Єльцина, то він вирішив покомандувати хоча б одним регіоном... Однак після того, як президентом Російської Федерації став полковник, стало очевидно, що регіонами — якщо ці регіони бажають, щоб до них прислухався центр — мають керувати тільки генерали.
Переконлива перемога генерала Володимира Шаманова на виборах губернатора Ульяновської області переконливо довела: в російській провінції й досі впевнені, що людині, здатній командувати військами, не важко буде покерувати і цивільними. Колись класик лякався влади, готової дати населенню єфрейтора у Вольтери. Саме населення цього абсолютно не побоюється: воно готове бачити єфрейтора і Вольтером, і Черчіллем — тільки щоб порядок був...
Ніде правди діти, ім’я генерала Шаманова було розрекламоване під час другої чеченської кампанії і йому легко було вигравати на хвилі своєї сумнівної популярності. Тим більш, що, як кажуть, влада була готова зробити все можливе, щоб амбітний і не передбачуваний «герой» її північнокавказької авантюри залишив збройні сили. Однак у Воронезькій області теж переміг генерал — щоправда, ФСБ. У Хакасії керівником уряду залишився полковник... І все це новини одного дня...
Не будемо втішати себе ілюзією, що погони не заважають людям бути прихильниками реформ. Психологія російських військових добре відома, здебільшого це люди, які намагаються насамперед встановити «порядок», реформаторськими категоріями вони просто не мислять, не їхнє це службове завдання. Кількість військових, що кожного дня зростає в центральному керівництві та серед регіональних лідерів, якраз переконує, що Кремль дуже хотів би замінити реформи порядком — і для цього перетворює Росію на країну генерал-губернаторів...
