Iнтернет-портал відомого тепер уже не тільки в Росії, але й в Україні політтехнолога Гліба Павловського розповсюдив інформацію, згідно із якою голова правління РАТ «Газпром» Олексій Міллер подав заяву про відставку. Втім, з інших джерел відомо, що відставку Міллера не прийнято, він залишається на посаді, однак разом із цим вже сам факт бажання позбутися однієї з найвпливовіших посад у російській економіці свідчить про фактичну поразку нового голови правління «Газпрому». Говорять, що Міллер просто втомився від постійного пошуку зниклих активів «Газпрому», що компанія переживає значні фінансові труднощі, однак поки що має можливість їх приховувати. Що Міллеру не вдалося створити ефективну команду, здатну прийняти справи від оточення багаторічного голови правління РАТ «Газпром» Рема Вяхірєва. І що Вяхірєв, який посідає номінальне місце голови ради директорів «Газпрому», має набагато більший вплив на справи компанії, ніж близький до президента Володимира Путіна голова правління. Які ще потрібні докази поразки Олексія Міллера?
Цю поразку, втім, передбачали в день його призначення. Вже тоді спостерігачі натякували на те, що Рем Вяхірєв, коли відчув, що може втратити крісло, став потихесеньку переводити активи «Газпрому» до інших фірм і підприємств, так що газовий монополіст на момент його передачі Міллеру уявляв собою лише величезну повітряну кульку з порожнечею всередині. І кулька в будь-який момент може луснути, а Міллер, як розумна людина, не бажає бути звинувачений у цьому...
Насправді що таке «Газпром»? Звичайнісіньке собі міністерство газової промисловості, вдало приватизоване своїми начальниками. І ніхто ще не сказав, що якщо Вяхірєва просто пересадити у крісло голови ради директорів «Газпрому», Черномирдіна відправити весільним генералом до Києва, а вплив Родіонова мінімізувати, це буде означати встановлення контролю над «Газпромом». Адже «Газпром» — не просто акціонерне товариство. Це сімейне товариство. А із сімейними інтересами боротися дуже непросто.
Команда Володимира Путіна постійно тяжіє саме до такої боротьби. Їй необхідно встановити контроль над найважливішими галузями економіки і політичного життя. Однак атака на міністра шляхів сполучення Миколу Аксененка означає наступ на позиції сім’ї першого президента Росії. А атака на позиції Рема Вяхірєва — наступ на сімейний бізнес газових начальників. Така вже Росія сімейна країна. Для того, щоб її контролювати, недостатньо бути її президентом. Треба стати сімейною людиною...
