15 липня минув рівно рік з часу, коли було злочинно вбито правозахисницю чеченської національності Наталію Естемірову. Відому активістку центру «Меморіал» було викрадено невідомими людьми в Грозному (Чечня), а через певний час її труп було знайдено в сусідній Інгушетії — в Назранському районі біля села Гази-Юрт, — усього за сто метрів від федеральної траси. На трупі були сліди насильства, а в області голови й грудей — вогнепальні поранення.
Незважаючи на те, що тоді президент РФ Медведєв цей кричущий факт назвав обурливим і закликав правозахисників вжити невідкладних заходів щодо виявлення злочинців, організаторів і виконавців убивства Естемірової донині не покарано.
До сьогодні у вказаній справі фігурувало лише одне прізвище — нині померлого підпільного бойовика Алхазура Башаєва (був убитий федеральними силами в листопаді 2009 року), проте кремлівська версія і спроба звалити все на так званих бойовиків здається аномальною, притому, що обраний ними об’єкт навіть не дожив до суду.
З якою метою прагнуть приписати вбивство Естемірової бунтівникам?! Суспільству, якому добре знайома апробована, але уже застаріла методика російської влади, відповідь на це питання відома. А тим, у кого ще виникають сумніви в причетності Кремля до «темних справ», хочемо сказати, що офіційна Москва прагне спіймати відразу двох зайців — з дороги прибрано правозахисницю, яка викривала їх у «брудних справах», і, в той же час, є виправдання для кривавих акцій, спрямованих проти т.зв. бойовиків.
Правозахисна організація «Меморіал», співробітницею якої Наталія Естемірова була упродовж 10 років, звинувачує російську правлячу еліту й заявляє, що це не перше і, на жаль, не останнє вбивство, яке здійснилося за підтримки Кремля. Серед безпосередніх організаторів жахливого вбивства прозвучало прізвище президента Чечні Рамзана Кадирова, і небезпідставно, оскільки правозахисниця аж до своєї смерті активно займалася складними й резонансними справами — новими викраденнями людей у Чечні, розстрілами, убивствами, вироками, здійсненими без суду й слідства, що й викликало явне невдоволення і роздратування влади Кадирова. Але, мабуть, Наталія вимагала від влади неможливого — припинення насильства й беззаконня.
Керівник правозахисного центру «Меморіал» Олег Орлов заявляє: «Я знаю, хто винен у смерті Естемірової. Ми всі добре знаємо хто він. Його звати Рамзан Кадирова, він президент Чечні. Він погрожував їй, ображав її і вважав особистим ворогом. Президента Медведєва, мабуть, влаштовує мати вбивцю одним із керівників федерації».
У річницю вбивства Наталії Естемірової Євросоюз і міжнародні організації ще раз закликали уряд РФ підняти завісу над цим жорстоким злочином і викоренити на Північному Кавказі, в тому числі й у Чечні, «клімат страху й пануючу безкарність». В умовах такого міжнародного тиску Медведєв, певно, потрапив у безвихідь, тому на спільній прес-конференції із канцлером ФРН Ангелою Меркель у Єкатеринбурзі несподівано заявив, що розслідування вбивства Естемірової іде повним ходом, і уже встановлено особу виконавця вбивства, якого оголошено в міжнародний розшук. За його ж словами: «Щодо таких справ не буває швидких результатів, якщо лише убивцю не спіймано за руку. Зараз визначено кілера, його оголошено в міжнародний розшук...»
Показово, що цю заяву Медведєва міжнародні організації зустріли песимістично. Їхня непохитна позиція зрозуміла, оскільки відомо, що Естемірову було викрадено в Грозному групою з декількох осіб, тоді як президент РФ концентрується лише на одному із найманців, т.зв. кілерові. Дуже сумнівно, щоб — без допомоги організованої групи злочинців — одній людині вдалося насильно посадити Естемірову в автомобіль, викрасти її, а згодом — убити. Це ставить під сумнів обнадійливу інформацію першої особи держави, не кажучи вже про те, що особу підозрюваного не було названо. У російських спецслужбах, мабуть, активно розробляються підступні версії про те, кого може бути охрещено наступним т.зв. бойовиком, щоб після його ліквідації без жодних труднощів перекласти на нього вбивство правозахисниці.
Після смерті Наталії Естемірової в серцях багатьох людей оселилася невиправна скорбота, проте її діяльність не стала безслідною. Пролита нею кров повністю оголила російський уряд, винесла на світло пронизану терором політику на Північному Кавказі і, що найголовніше, реально показала світовій спільноті обличчя монстра, який невідомо ще скільки може забрати життів правозахисників, журналістів і просто інакомислячих людей.
