Дефіцит поточного платіжного балансу Америки безперервно зростає, через це у Сполучених Штатів нині найбільший у світі зовнішній борг (звичайно ж, тільки в абсолютному вираженні, оскільки економіка Америки є далеко не найгіршою, якщо зіставляти дефіцит торгового балансу з величиною валового національного продукту). Поки що, незважаючи на величезний дефіцит, що постійно зростає, долар продовжує стрімко зростати. Хоча ми вже навчилися не хвилюватися так сильно з приводу падіння цін на фондових біржах, то чи маємо ми тепер турбуватися про дефіцит торгового балансу Сполучених Штатів та про всемогутній долар? Дійсно, невже долар тепер балансує перед тим, як просто потонути під вантажем власної ваги, що непомірно зросла?
До падіння долара можуть призвести дві речі: пусте базікання міністра фінансів США або різке погіршення економічних показників Америки порівняно з усім іншим світом. Обидві ці небезпеки було перевірено цього року. У результаті долар похитнувся. Нині обидві ці майбутні небезпеки контролюються, отже можна передбачати, що стабільність долара буде зберігатися.
Існує дві категорії міністрів фінансів США. До першої категорії належать такі, як Роберт Рубін, який розуміє, що стійкий долар допомагає зберегти низькі відсоткові ставки, а низькі ставки сприяють тривалому та широкому процвітанню. Представником іншої категорії є нинішній міністр фінансів США Пол О’Нейл, який дуже багато думає про конкуренцію та дуже мало знає про ринки капіталу. Такі, як він, люблять проводити грошову інтервенцію, організовувати промислові картелі, встановлювати допустимі діапазони коливань валютних курсів і різні інші прийоми, які мають погану славу ще з тих важких в економічному плані часів, коли президентом був Джиммі Картер.
Міністр фінансів О’Нейл пересів у це крісло зі світу виробництва, і тому він мислить, як виробничник. Але незалежно від того, наскільки вони досягали успіху у своїй галузі промисловості, вони дивляться на економіку, виглядаючи зі своїх кролячих норок. Вони вважають, що слабкий долар сприяє експорту, а сильний долар ударяє по обсягах продажу й займаній частці ринку. Тому вони морщаться, коли бачать сильний долар, і незрозуміло відповідають на питання щодо їхньої політики стосовно долара.
Міністр О’Нейл, дійсно, починаючи з моменту свого вступу на посаду, займав неоднозначну позицію стосовно долара. Замість того, щоб твердо поглянути журналістам в очі та вимовити заспокійливу мантру Роберта Рубіна — сильний долар корисний США — він почав вагатися! Він не спромігся вимовити ці слова. І тому курс долара тут же похитнувся і навіть — лише на мить — пішов донизу.
Ситуацію було виправлено після того, як президент Буш, напевно за поданням голови федерального резервного банку Алана Грінспена, неодноразово особисто заявляв, що США прагнуть до курсу долара, визначуваного ринком. Тому забудьте про інтервенцію, до якої вдадуться з метою пониження курсу долара. Внаслідок цього, федеральний резервний фонд, очолюваний містером Грінспеном, залишає відкритою можливість для зниження відсоткових ставок, що допоможе відновити економічне зростання. Така позиція корисна для США — включно з виробництвом — більшою мірою, ніж контрольоване зниження курсу долара з метою збільшення попиту на американські товари.
Друга можлива причина слабкості долара — недостатня ефективність американської економіки порівняно з економікою іншого світу — залишається. Але небезпека на кшталт необдуманого висловлювання міністра О’Нейла вже відступає. США перейшли той рубіж, де існувала можливість виникнення значного обвалу економіки. У четвертому кварталі буде спостерігатися підйом, викликаний зниженням податків і набагато меншими відсотковими ставками. У майбутньому році можна чекати 3% зростання, до того ж передбачається, що велика частина цього зростання все ще буде відбуватися в умовах економіки з повним використанням ресурсів.
Чи можуть Європа та Японія похвалитися тим самим? Певно, Японія не може нині цього зробити, і є думка, що не зможе ніколи. Європа також в близькому майбутньому не зможе розвиватися настільки динамічно. Це дозволяє нам прогнозувати сильний долар в наступному році. Проблеми, пов’язані з аргентинським боргом, можуть дещо послабити долар, а труднощі, що їх переживає Туреччина, можуть зашкодити євро. Однак, обидві ці проблеми зможуть лише трохи похитнути обидві валюти.
Звичайно, недавно здавалося, що створений євро складе серйозну конкуренцію долару. Однак, тепер вже ясно, що випуск Євро виявився подібним до першого провального випуску акцій. Його курс катастрофічно впав, показавши, що очікування стосовно євро були дуже перебільшеними.
Ідея з євро все ще залишається здоровою, і одного дня принесе свої плоди для економіки. Але тверда оцінка валюти вимагає пильного погляду на стратегічні плани, спрямовані на підтримку валюти. У цьому відношенні Європа залишає бажати набагато кращого. Європейські розробники стратегії займають подвійну позицію щодо використання ринків, і через цю причину європейські економіки не можуть порівнятися за динамізмом з американською, ані тепер, ані в близькому майбутньому. І це обмежує «стелю» євро.
Природно, США не можуть нескінченно брати кредити в інших країнах, і в одного дня долари й поточний платіжний баланс розвернуться в зворотний бік. Але не треба чекати, що це станеться дуже скоро. У США було вжито істотних заходів, спрямованих на виправлення ситуації, що виникла у зв’язку з витратами бурхливого розвитку Інтернету. Значні інвестиції, спрямовані на зниження рівня безробіття, зміцнення бюджетів та розвиток людського капіталу, посилили економіку, підвищуючи як її середньостроковий потенціал росту, так і стабільність.
Тривалий підйом економіки в Америці не був картковим будиночком, незважаючи на настійні глузування над «новою економікою» тих, хто цього бажав. За цим рекламним галасом ми в даний момент бачимо високу зайнятість і стабільну економіку. Капітал і надалі буде поступати до США, оскільки Америка пропонує найкращі перспективи для отримання прибутків, що, в свою чергу, дозволить їй у майбутньому залишатися світовим лідером в економіці. Отже, куди ж рухається долар? Сьогодні на горизонті в Америки або долара немає конкурентів.
Руді Дорнбуш, професор економіки в Массачусетському технологічному інституті, колишній головний радник з економіки Світового банку та Міжнародного валютного фонду.
