Лех ВАЛЕНСА — легендарна постать: колишній лідер руху Солідарність, колишній президент Польщі. На президентській посаді Валенса підтримував курс на ринкові реформи. Саме започаткування урядом Валенси та ефективне впровадження наступними урядами цього курсу дозволило Польщі отримати членство в НАТО та Євросоюзі. Що думає з приводу подій в Україні польський екс-президент? Яким він бачить майбутнє нашої держави? Про все це в інтерв’ю, яке він дав цими днями українській службі Бі-Бі-Сі.
— Які ваші враження від візиту до України?
— Все це дуже емоційно виглядає. Люди прокинулися, хочуть брати на себе відповідальність за долю країни, відчуваючи, що це їхня країна. І це не залишає байдужим нікого. Маю сподівання, що світ це зрозуміє та прийде на допомогу Україні.
— А що ви відчували психологічно, коли стояли на майдані Незалежності в Києві, промовляючи до людей? Тоді, коли ви показали свій класичний знак рукою — «вікторія», тобто перемога...
— Думав, що цей етап буде радше героїчним, переможним незалежно від кошту зусиль. Але за цим піде проза життя. А життя — річ важка. Сьогодні не можна бути ізольованим — треба співпрацювати і з Заходом, і зі Сходом. Треба думати, як замінити ці емоції, позитивне пробудження — як змінити їх на реформування України та добру працю задля неї.
— Чи помаранчева революція в Україні, як її вже охрестили, є продовженням революцій у Центральній та Східній Європі кінця вісімдесятих — початку дев’яностих років?
— Звичайно, це є продовженням тих революцій, якщо вести мову про емоції, участь народу, сподівання — в цьому сенсі то є те саме. Але, звичайно, нині інші умови. Тоді існував Радянський Союз. Ми в Польщі робили страйки, а в Києві радше люди приходили на Майдан після роботи, після навчання. Тому за формою була різниця. Але емоційний підйом нині в Україні дуже подібний до того, що спостерігався в Центральній Європі 15 років тому.
— Є багато політиків у Росії та й на Заході також, які вважають, що Україна перебуває в такій собі зоні впливу Росії... Як ви дивитесь на існування чи неіснування такої зони?
— Росія є важливою країною, потрібною країною, але важлива Росія демократична, Росія без гегемонії. І думаю, рано чи пізно так воно й буде. На жаль, ми маємо в наших стосунках з Росією неприємний період, коли вона втручалася у наші справи, забирала незалежність і в поляків, і в українців. І тому існують побоювання Росії, засновані на історичному досвіді. Для того щоб позбутися їх, потрібен час, і сама Росія має зрозуміти, що в її інтересах незалежна, вільна Україна. І що від цього виграють усі — й сама Росія в тому числі.
— На вашу думку, де проходить кордон Європи — на західному кордоні України чи на її східному кордоні, чи ще десь?
— Всі ці поділи, Європа, Азія... це старі розподіли, і вони формальні. Ну, як можна сьогодні сказати, де кордон для повітря, для екології тощо? Немає таких кордонів, адже маємо процес глобалізації. За 50 років не буде кордонів Європи й Азії для таких галузей, як економіка, екологія, інформатика тощо. А ще тільки недавно глушили радіо «Вільна Європа — радіо Свобода»! Тому кордони будуть поступово стиратися й залишаться радше формальними.
— Чи буде Україна у майбутньому членом Європейського Союзу та як на це вплине помаранчева революція?
— Знаєте, якби я зараз був президентом Польщі, я б не приєднався ані до НАТО, ані до Європейського Союзу без України. Це стратегічна помилка керівництва Польщі — але я програв вибори, й інші зробили по-своєму. Треба все зробити швидко, але мудро — щоб не зашкодити Україні, але треба їй допомогти стати членом Європи, бо без України Європа — то не Європа!
— Дехто з політиків каже, що Польща й Захід втручаються у внутрішні справи України активним політичним посередництвом тощо...
— Ну знаєте, треба то обережно робити. Але сьогоднішній світ... Чорнобиль теж втрутився в наші справи! Чи Росія питала, де будувати Чорнобиль? Чи попросила вибачення за радіацію? Що таке втручання в добу глобалізації? Польща хоче добре співпрацювати з Україною, хоче, аби її сусід мав мир та спокій — і не лише Україна, а й Білорусь також. Якщо потрібна наша допомога — допоможемо. Але рішення мають ухвалювати самі ці народи. Польща далеко не заходить — ведемо мову виключно про те, аби поділитися досвідом... Я, наприклад, коли був у Києві, благав не застосувати силу — бо соромно в XXI столітті вживати силу проти людей. Я пропонував переговори за «круглим столом» і просив уникати провокацій. Тому коли Квасневський їздив на «круглі столи», то реалізовував те, що я запропонував українським колегам. Ми пропонуємо просто ідею пошуку компромісу — але шукати його повинні самі українці.
— Зараз завершується епоха Президента Кучми. Що ви можете сказати про свого українського колегу?
— Знаєте, не можу говорити про це — бо то й некрасиво, й не личить мені це робити. Маю надію, що коли Президент Кучма відійде від активної політики, то залишиться в історії як президент, який розумів свій народ, який робив все для того, аби в мирний спосіб розв’язувати конфлікти, що хотів зберегти мир та спокій в Україні. Вірю, що саме так і буде, і цього б бажав Президентові Кучмі — щоб про нього залишилася така думка.
— Чи ви плануєте ще приїхати до України?
— Логічним було б ще приїхати, коли буде повна перемога. До того ще час пройде, одначе... Ще роботи там багато опозиціонерам. Хотів би приїхати і щиро сказати, де я, як був президентом, зробив помилки, де помилялося наступне керівництво Польщі. Україна має шанс уникнути тих помилок, яких припустилася Польща у процесі реформ, якщо візьме до уваги польський досвід — зокрема й мій як президента.
