Президент Ліберії Чарльз Тейлор офіційно залишив свою посаду та вилетів до Нігерії, де й перебуватиме у вигнанні. Він та його родина житимуть у місті Калабар у південно-східній частині країни. Церемонія передачі влади віце- президенту країни Мозесу Бла відбулася в столиці Ліберії Монровії за присутності президента ПАР Табо Мбекі, представника Африканського союзу, президента Мозамбіку Йоахіма Чіссано та президента Гани Джона Куфура. Вони провели Тейлора до літака, що вiдрядив по нього президент Нігерії Оласеган Обасаньйо. «Бачить Бог, я повернуся!» — це були останні слова екс-президента перед відлітом.
Напередодні церемонії Тейлор виступив з промовою, в якій заявив, що його відхід від влади був спровокований змовою, в якій провідну роль вiдіграли США. «Я приймаю цю роль жертовного ягняти», — сказав він. Президент Нігерії Обасаньйо, який запропонував Тейлору політичний притулок, також назвав його вчинок самопожертвою заради миру у власній країні. Саме Тейлор вважається міжнародною спільнотою головним винуватцем того, що в Ліберії вже 14 років триває війна.
Уродженець Ліберії, Тейлор отримав економічну освіту в Бостонському університеті. Тренувався у таборах бойовикiв у Лiвiї. У 1989 році Тейлор очолив повстанське угруповання Національний патріотичний фронт Ліберії, яке розпочало рух проти чинного тоді президента Семюела До. У 1990 році До було вбито, однак боротьба за владу продовжувалася. Лише після втручання військового контингенту під керiвництвом нігерійських офіцерів та виборів 1997 року, на яких президентом Ліберії обрали Тейлора, в країні настав відносний спокій. Однак громадянська війна продовжувалася у сусідніх країнах, зокрема, у Сьєрра-Леоне. У 1999 році США та Велика Британія пригрозили припинити допомогу Ліберії, звинувативши Тейлора в підтримці військових у сусідній Сьєррі. У 2000 році на півночі країни розпочався партизанський рух, що затягнув Ліберію в трилітню громадянську війну. До «чорних плям» у біографії Тейлора можна додати звинувачення ООН у незаконній торгівлі зброєю та алмазами, а також ордер Міжнародного трибуналу на його арешт у зв’язку зі скоєнням військових злочинів.
Світова громадськість схвально сприйняла самовигнання Тейлора. Керівники африканських держав, а також президент США Джордж Буш одноголосно заявили, що це шанс для Ліберії здобути нарешті мир та спокій. Повстанці дали обіцянку, що припинять свою діяльність та відкриють порт Монровії для представників гуманітарних організацій, аби ліберійці нарешті змогли отримати необхідну їм їжу та медичну допомогу. Наглядати за процесом відкриття портів будуть морські піхотинці США. Три американські військові кораблі в понеділок підійшли до берегів Ліберії. Понад тиждень вони стояли в морі поза зоною видимості, чекаючи слушного моменту. Пiсля заходження в порт Монровії американські миротворці узгодять свої дії з 3 250 миротворцями, направленими Південно- Африканською Республікою.
Чи справді Тейлор пішов від влади, якої так довго домагався? Чи не буде він із вигнання керувати діями колишнього близького соратника, а тепер президента Ліберії Мозеса Бла? Бла, що був приведений до присяги раніше, залишиться при владі до жовтня цього року і підготує країну до виборів. У відповідь на протести повстанців він заявив, що Тейлор не підтримуватиме жодних зв’язків з урядом під час його перебування у вигнанні. «Я насправді незалежний президент», — сказав Бла в інтерв’ю Сі-Ен-Ен. До того ж нігерійські служби безпеки заявили, що наглядатимуть за Тейлором, аби той не намагався зв’язатися з ліберійською владою.
Тепер постає одвічне питання: кому була потрібна війна в Ліберії, якими були її справжні цілі і як тепер можна примирити між собою різні ворогуючі племена? Наскільки ситуація потребуватиме міжнародного втручання, хто за це, нарешті, платитиме? Про це поки що не повідомляється, як і про те, як взагалі можуть виглядати плани нормалізації життя в цій частині Африки.
