Через епідемії, бідність та політичну нестабільність у багатьох країнах Африки словосполучення «африканський вектор зовнішньої політики» видається несерйозним. Втім, досвід наших сусідів із Росії, які активно і навіть агресивно проштовхують власні інтереси на цьому континенті, свідчить, що таке уявлення застаріле. Ось і в Україні віднедавна з’явилась група тих, кого не лякають стереотипи — було зареєстровано Міжнародний центр співробітництва «Україна — Африка». До його правління увійшли далеко не наївні романтики, а поважні люди з багатим досвідом: президент об’єднання, народний депутат України Олег Беспалов, заступник міністра закордонних справ України Володимир Макуха, заступник міністра економіки Андрій Березний, віце-президент Української спілки промисловців та підприємців Артем Тараненко, генеральний секретар Українського національного комітету Міжнародної торговельної палати Володимир Михайлов, представники Міністерства промислової політики, народні депутати, бізнесмени з України та з країн Африки. Про те, що змусило цих посадовців взятись за співпрацю з найбіднішим континентом світу, «Дню» розповів віце-президент об’єднання Руслан Гарбар. «Бідні не країни Африки, а її люди. При колосальному багатстві цього континенту, зокрема унікальних природних ресурсів, мінімум 70% ВВП країн Африки перебувають в тіні. Лише 30% потрапляють до статистичної звітності й до державних бюджетів. Це свідчить про те, що на континенті є й дуже успішні фірми, і дуже багаті люди — потрібно лише вміти їх знаходити і вміти з ними домовлятися. До речі, прибутки на одиницю вкладеного капіталу в Африці вдвічі, втричі більшi, ніж в Україні», — каже пан Гарбар. За його словами, саме тому в Африці на сьогодні дуже активно працюють китайські підприємці. Уряд КНР усіляко підтримує проникнення китайського капіталу в країни Африки. Саме їхні компанії будують близько 80% споруджуваних на цьому континентi дорiг.
Далеко не все ми знаємо про Африку, не володіють потрібною інформацією і наші бізнесмени. Центр «Україна — Африка» має на меті виправити цю ситуацію: необхідно видавати інформаційний бюлетень iз економічною інформацією і конкретними бізнес-пропозиціями, вже розпочинає свою роботу бізнес-клуб, що об’єднує африканських та українських бізнесменів, готується низка бізнес-конференцій.
Неможливо говорити про Африку в цілому. Попри деякі загальні тенденції, кожна країна має свої особливості: в одних ще не до кінця вгамувалися етнічні конфлікти, інші монополізовані певними транснаціональними компаніями, треті жорстко орієнтовані на співпрацю з окремими країнами. До загальних же моментів відносяться такі, скажімо, дрібнички: як би не було спекотно, не можна приходити на переговори в сорочці-гавайці, чи то без краватки. «В європейсько-американській діловій традиції вважається, що після підписання договору справу зроблено. А в Африці це ще нічого не означає. Потрібно мати на місцях своїх лобістів. Ми прагнемо створити такі лобістські групи в країнах, які становлять для нас інтерес, розповідає Руслан Гарбар. — Їхньою основою повинні стати випускники українських вузів, яких у кожній африканській країні достатньо. Потрібно використовувати й такий поширений в міжнародній практиці інструмент, як почесні консули. Нещодавно почесний консул України з’явився в Судані. Активно працює почесний консул Беніну в Києві (до речі, наш випускник). Ця країна, як приклад, цікавиться нашими автобусами «Богдан», що могли б скласти основу міського транспорту, виробництвом соків та їхнім зберіганням, виробництвом тканини з місцевої гарної бавовни (і до речі, є гарантовані ринки збуту). А за словами консула, якби ми налагодили виробництво нашого морозива, то за ним би ставали в чергу навіть жителі сусідніх країн».
«Зростає інтерес, як наслідок активної рекламної кампанії, до наших високотехнологічних розробок. Наприклад, в сфері альтернативних джерел енергії, з якими в африканських країнах значні проблеми. Африка — це, насамперед, сонце протягом 365 днів. Тому природним є інтерес до сонячних батарей, які виробляє завод «Квазар». І вони вже досить ефективно працюють в багатьох країнах Африки (Судан, Танзанія, Мавританія). Є цікаві й перспективні проекти з розвитку телекомунікаційних систем, — розповідає африканіст. — Давно ведуться розмови про технічне обслуговування великої кількості українських літаків, що працюють в Африці. Вже є домовленість iз деякими країнами про будівництво ремонтних баз, а також про фінансування цих проектів. Ці наміри активно підтримуються авіакомпаніями, якими керують наші земляки в Африці».
Широкий спектр співробітництва з Україною запропонував новий посол Південно-Африканської Республіки пан Ашраф Сентсо. Варто нагадати, що Південна Африка входить до числа 20-ти найбільш розвинених країн світу. Особливо перспективним фахівці вважають співробітництво в сфері науково-технічних досліджень. Новий посол Федеративної Республіки Нігерія пан Екайре Аджуру вважає, що в Україні недооцінюють ринок його 120-мільйонної країни. Для розвитку співробітництва між нашими країнами він пропонує створити україно-нігерійську Торгово-промислову палату. Також запропонував створити на базі Центру постійно діючий семінар, де могли б зустрічатись посли африканських держав, бізнесмени з України та з Африки для знаходження взаємовигідних інтересів.
«Так, Африка — бідний континент. Так саме як і бідна Україна з її 850 офіційними мільйонерами. Все залежить від точки зору, від вміння та бажання ризикувати, — зазначає Руслан Гарбар. — Якщо з десяти проектів вам вдається втілити один — ви гарний бізнесмен. Так стверджують західні підручники з менеджменту». Втім комерційний ризик у поєднанні з глибокими знаннями — далеко не авантюризм. І саме таке поєднання притаманне учасникам Міжнародного центру співробітництва «Україна — Африка».
