На позавчорашній нараді з питань боротьби з корупцією Олександр Лукашенко заявив, що «чистити й зачищати будемо безпощадно». На тій нараді білоруський президент доручив генеральному прокурору країни Григорію Василевичу внести подання про звільнення його заступника Миколи Купріянова та прокурора Мінської області Михайла Снєгіря з посад і порушити проти них кримінальну справу.
Крім того, найближчим часом буде звільнено кількох високопосадовців, серед яких перший заступник міністра МВС Олександр Щурко й заступник міністра МВС Віктор Філістович. Судячи з усього, не омине ця чаша й решту вісьмох високопосадовців МВС.
Білоруський президент детально зупинився на мотивах звільнення далеко не останніх осіб держави. Зокрема, він повідомив, що Михайло Снєгірь у травні 2007 року придбав п’ятикімнатну квартиру в центрі Мінська за смішні гроші, тоді як там проживав на законних підставах такий собі Сидорович, який міг спокійно там жити аж до 2024 року. Сидорович звертається до суду Центрального району столиці, але судді цього району Єсьман і Павлючук (їх тепер разом із суддею Ільїною теж збираються звільнити) приймають рішення накласти стягнення на зйомника квартири Сидоровича за буцімто самовільне перепланування квартири... Той звертається до генеральної прокуратури, але й там не знаходить справедливості. Заступник генпрокурора Микола Купріянов стає на бік свого колеги Снєгіря.
Крім того, на території Цнянського водосховища той закінчує будівництво котеджу, «вартість якого лише за візуальними оцінками становить не менш як 1 млн. доларів. А ще додайте мільйон на меблі й інші вигоди». Згадану вище «чудову десятку» з МВС також викрили в «цікавих» операціях із земельними ділянками в престижній зоні Мінського району, де їх купували за ціну в 25 тисяч білоруських рублів (1 долар дорівнює 2,2 тисячі рублів. — А.К.).
Лукашенко доручив скасувати рішення про надання права на ці земельні ділянка й передати їх під зведення будинків сімейного типу для сиріт, а чиновників, які порушили законодавство, звільнити з органів внутрішніх справ «під мітлу».
Начебто справедливість перемогла. Як і нещасні сироти. Але тут виникає декілька закономірних питань. По-перше, котеджі, що лише візуально виглядають на 1 мільйон доларів і вище, можна побачити не тільки в одного Снєгіря, а й у багатьох інших високопоставлених білоруських чиновників. У рейтингу за рівнем сприяння корупції, що його складає міжнародна організація «Трансперенсі інтернешнл», Білорусь посідає 151 місце з 180.
Олександр Лукашенко, за його ж визнанням, «чекав, що ці органи (правоохоронні. — А.К.) наведуть такий порядок, щоб іншим не кортіло. А натомість головні контролери мовчки самоусунулися. Якщо більше нікому, то справедливість доведеться відновлювати мені».
Колишній спікер Верховної Ради тринадцятого скликання, генерал-лейтенант міліції, начальник УВС Вітебської області в 1985—1993 роках Мечеслав Гриб сказав газеті «День», що «якщо боротьбою з корупцією в країні займатиметься лише одна людина, то успіхів тут не досягти ніколи»: «Чому лише зараз взялися за престижні земельні ділянки в Мінському районі, які придбали високі чини МВС? Адже, за моєю інформацією, там велося будівництво вже років десять, напевно. А великі корупційні скандали в нас періодично спалахують у сільськогосподарській галузі, нафтохімії, неодноразово в самій президентській адміністрації. Погодьтеся, це вже серйозна й стійка тенденція, яку приступом не подолати».
По-друге, багато силовиків і суддів, які підпали під гнів президентської критики, були задіяні в судових процесах над представниками опозиції. А Микола Купріянов на минулих парламентських виборах очолював створену при Генпрокуратурі групу з нагляду за виконанням законодавства в період виборчої кампанії. Порушень виявлено не було. Однак...
Деякі білоруські аналітики поспішили побачити в усьому цьому певний черговий сигнал для Європи — мовляв, «священних корів» у справі боротьби з корупцією немає й бути не може; перед законом усі рівні. Що ж, поживемо — побачимо.
По-третє, одним з основних лейтмотивів минулої наради було таке: очікувана приватизація в жодному разі не буде номенклатурною (в одному з останніх номерів «День» говорив про ймовірність такого розвитку подій). Економіст Петро Рогойша передбачає, що «й заяви президента стосовно приватизації, й публічна прочуханка вищим чинам силових відомств були, зокрема, й для того, щоб залучити майбутніх іноземних інвесторів: «Адже в умовах фінансової кризи на них тепер роблять особливу ставку. Білорусі, як повітря, потрібні тепер західні гроші й технології. Країна, що посилено бореться з корупцією, завжди приваблива для інвесторів. А спільну мову з власною номенклатурою, яку тепер досить серйозно налякали, можна буде знайти й пізніше».
...Підбиваючи підсумки вищезгаданої наради, Олександр Лукашенко сказав, що «якщо хтось думає, що цією нарадою все обмежиться, то він дуже помиляється». А працівники правоохоронних органів, засуджені за корупцію, на його думку, мають відбувати покарання в «найгіршій колонії, з геть пропащими бандитами».
