В інтерв’ю державному телебаченню Лукашенко заявив, що бюджет місії ОБСЄ, яка працює в Білорусі, переходить під повний контроль білоруського уряду, повідомляє Бі-Бі-Сі. При цьому, підкреслив президент, не слід його звинувачувати у надто жорсткій позиції щодо цієї організації, оскільки він змушений був просто якось відреагувати на заяви західних спостерігачів про «варіант Коштуніци» у Білорусі. «Що я повинен на це спокійно дивитися?», — апелював Лукашенко. В унісон із президентом виступило і телебачення, яке повідомило, що група представників опозиції вже відбула до Вільнюса, де противників Лукашенка нібито вчать методам боротьби з існуючою владою.
Відводити рішення Лукашенка, між тим, в розряд чергових фобій навряд чи варто. Навряд чи варто сприймати всерйоз і звинувачення Лукашенка в бік ОБСЄ. Його більш ніж упереджене ставлення до Заходу проявлялося вже не раз. Апогеєм скандальних рішень білоруського глави вважається висилання закордонних послів із житлового комплексу «Дрозди». Тоді з Білорусі були відкликані посли Сполучених Штатів та низки європейських держав. В останнє ж президент проявив свою рішучість проти «злих намірів» Заходу торік у грудні, повідомивши про арешт кількох шпигунів, які, за його словами, збирали інформацію для повстання в країні. Тоді ж уперше з’явилися й відкриті лукашенківські звинувачення в тому, нібито закордон готується до втілення в Білорусі «югославського варіанту». Серед «шпигунів» виявилися поляк, німець та представник однієї з прибалтійських країн.
Те, що жертвою Лукашенка тепер стала і ОБСЄ теж зовсім не безпідставно. І щонайменше з позиції самого президента. Присутність на торішніх парламентських виборах представників цієї організації Лукашенкові виявилася, явно, не на руку. Із досить нечисельної групи спостерігачів за народним голосуванням тільки ОБСЄ і зважилася покритикувати можновладців, які нібито доклали всіх зусиль, аби не пропустити до парламенту представників опозиції. Забути про це Лукашенко аж ніяк не міг. Забути ж про цьогорічні президентські вибори він не міг тим більше. Сумнівно, що для «бацьки» потрібне й зайве просторікування когось з-за кордону. Якраз до речі прийшлася версія, вдало розкручена російськими ЗМІ, про повалення чинного режиму в Білорусі на зразок югославського. Білоруській громадськості, вочевидь, вона прийшлася до душі. Президент у свою чергу, схоже, не спромігся втратити таку унікальну можливість, аби розквитатися із своїми противниками. Проте частотність звинувачень Лукашенка в бік Заходу про підготовку до заколоту на югославський зразок все більше наштовхує на думку, що діє президент за принципом: якби «югославського варіанту» не існувало, його варто було б вигадати...
