Загальна міжнародна допомога Македонії розподіляється на два пакети: 307 млн. євро, які повинні піти на макроекономічну допомогу, відбудову місцевостей, вражених минулорічним конфліктом, а також на імплементацію мирної угоди, яка передбачає більш широке представлення етнічних албанців на державній службі і в органах влади, більш широке використання албанської мови. За мирним процесом, до речі, спостерігають близько тисячі військовослужбовців з країн НАТО. Іще 271 млн. євро має бути виділено на загальний економічний розвиток країни. Прем’єр- міністр Македонії Любо Георгієвськи заявив, як повідомляє Бі-Бі-Сі, що «з цією конференцією ми залишимо позаду політичну нестабільність і відкриємо нову сторінку економічного процвітання».
У той же час вже зараз міжнародні неурядові організації виступають із застереженнями щодо того, що виділення міжнародними донорами серйозих сум без вимог проведення радикальних реформ означатиме підживлення корупції. Представники ЄС і Світового банку у відповідь заявляють, що вони дуже ретельно спостерігатимуть за тим, як витрачатиметься допомога, як проходитимуть зміни і як зміцнюватиметься вільна преса.
Хоча про це не говорилося, але відчувається, що однією з головних вимог виділення міжнародної допомоги (досить масштабної в умовах 2-мільйонного населення країни) була відмова від спроб зміцнення збройних сил, і в тому числі — від можливих нових поставок важкої зброї. Тиск чинився і на Україну, яка поставляла до Македонії гелікоптери та танки за контрактом 1999 року — востаннє про те, що Київ не повинен більше цього робити, говорилося на конференції «ЄС—Україна», що проходила одночасно з конференцією з допомоги Македонії. Беззаперечний, здавалося, аргумент — саме за допомогою зміцнення армії македонське керівництво втримало країну від розпаду — не викликав і не викликає жодної реакції. Отже, теоретично тепер Україна має шанси, проявивши наполегливість і в доброму сенсі агресивну політику, використати ситуацію й собі на користь, домігшися перемоги на тендерах по проектах з відбудови Македонії. Практично ж досі цього не вдавалося — зокрема, всі намагання України домогтися бодай часткового відшкодування втрат від дії санкцій проти Югославії, від операції НАТО в Югославії 1999 року результатів не давали. Втім, у Скоп’є пропонували Києву подумати над спільними проектами ще до початку конфлікту в Македонії. І якщо Україні вдасться відновити довіру до себе, результати можуть бути. До речі, саме зараз на Балканах перебуває заступник держсекретаря МЗС України Ігор Харченко.
КОМЕНТАР
Стево ТЕНДАРОВСЬКИ, радник президента Македонії з національної безпеки:
— Ми повинні бути задоволеними від того, наскільки ефективними були результати конференції в плані надання допомоги. Адже вона надається і для зведення балансу бюджету Македонії, і для загальноекономічного розвитку країни, і для відбудови зони конфлікту, і для імплементації мирної угоди. Це задовольняє багато наших потреб. Ми чули дуже добрі заяви, тепер потрібно, щоб були підписані відповідні угоди.
Що ж стосується нашої подальшої співпраці з Україною — то я не думаю, що НАТО та ЄС вимагають повного припинення військово-технічної співпраці. Йшлося лише про важке озброєння — але зараз ми його маємо стільки, щоб задовольнити наші потреби, і не плануємо нових поставок. Ми тепер перефокусуємо нашу співпрацю на інший рівень — ми потребуємо допомоги у військовій освіті, у обслуговуванні та ремонті наявної техніки. І ми вважаємо, що тепер результати дасть не зброя, але економіка та бізнес.
