Учора в Чернівцях Президенти України і Румунії Леонід Кучма і Іон Ілієску підписали договір про режим українсько-румунського державного кордону, про співробітництво і взаємну допомогу у прикордонних питаннях. Договір підписано терміном на 10 років, передбачається автоматичне продовження його дії в тому разі, якщо сторони не виявлять іншого бажання. Головне положення документа — в тому, що він підтверджує лінію державного кордону, зафіксованого радянсько-румунським договором 1961 року. Всі положення, що стосуються лінії українсько-румунського державного кордону, не підлягають денонсації. Тим самим на зустрічі президентів у Чернівцях пройдено ще одну лінію, яка явно не сприяла нормальним відносинам між двома країнами. Президент Кучма назвав договір історичним і відзначив, що розв’язано давно наболілу проблему. Президент Ілієску сказав, що договір забезпечує інтереси обох країн і що він надасть румунській стороні змогу забезпечити виконання своїх зобов’язань перед ЄС. Усіх існуючих українсько-румунських проблем підписання договору не закрило. Текст договору було парафовано в ході переговорів між делегаціями 13 червня. Переговори велися з 1998 року.
Лінія кордону, зафіксована в підписаному Леонідом Кучмою і Іоном Ілієску в Чернівцях, була підтверджена так званим «політичним договором», який президенти двох країн (Кучма і Константинеску) підписали 1997 року поблизу Констанци, а також в обмінному листі до нього. «Румуни хотіли деяких змін, — сказали «Дню» в дипломатичному середовищі, — але нам вдалося це відстояти». «Деякі зміни» полягали, зокрема, в тому, що в Бухаресті наполягали на засудженні пакту Молотова-Ріббентропа (який Україна не підписувала), чимало політичних сил експлуатувало якщо не ідею «Великої Румунії» (включно з Північною Буковиною і районами Бессарабії, які зараз входять до складу України. — Ред. ), у румунській пресі прокотилося чимало нібито ніким не зорганізованих антиукраїнських кампаній. Досі невідомі причини того, що Бухарест раптово змінив позицію, яка полягала в затягуванні переговорів з кордону без жодного їх просування — адже кожне питання має свою ціну.
Залишається актуальною проблема розподілу й делімітації континентального шельфу і виключної економічної зони кожної з держав в акваторії Чорного моря. Чернівецька домовленість президентів зобов’язує обидві держави розв’язати цю проблему наступного року. «Багато що залежатиме від того, як саме впливатиме питання острова Зміїний», — кажуть українські дипломати. Сам острів ще в документах 1997 року зазначений як українська територія. Тепер уже є не територіальна, а юридична проблема — як саме він буде кваліфікований, і відповідно, як саме вимірюватимуться шельф і виключні економічні зони. Питання ускладнюється наявністю родовищ вуглеводнів на поки що не поділеному й не делімітованому шельфі. Свого часу вже доходило до скандалів і протестів румунської сторони (за міжнародною практикою, до вирішення територіальних проблем розвідка і видобуток копалин не проводиться). З тієї пори навіть збільшилося населення острова Зміїний — окрім військового підрозділу, тут вперше з’явилися цивільні.
Тепер договір має пройти ратифікацію — а це, враховуючи румунські політичні реалії, буде дуже важким процесом. В Києві, однак, сподіваються, що договір буде ратифіковано і сторони внаслідок цього, як мінімум, отримають змогу звернутися до Міжнародного суду в Гаазі (така можливість зафіксована в «політичному договорі»).
Наприкінці року президенти домовилися відкрити новий пункт перетину кордону на Закарпатті. Президент Румунії повідомив про наміри своєї країни відкрити ще ряд пунктів перетину кордону. До речі, режим перетину кордону з Румунією поки що залишається незмінним, тобто на безвізовій основі. Іон Ілієску також заявив про підтримку Румунією євроінтеграційних прагнень України.
Історія свідчить, що Румунії дуже важко даються переговорні процеси з сусідами — для прикладу можна взяти і процес переговорів з підписання «політичного» договору про дружбу між Україною і Румунією, і не менш проблемний процес переговорів між Румунією і Угорщиною. Історія також свідчить, що все одно здоровий глузд перемагає. І тоді на порядок денний виходять вже інші проблеми. Зокрема, проблема Криворізького гірничо-збагачувального комбінату, в спорудження якого Румунія інвестувала пристойну суму, довгий час не отримуючи практично нічого. Є необхідність у розв’язанні проблем пароплавства Дунаєм, проблем екології дунайського регіону. Є й інші проблеми, з яких складається щоденне життя. Як зазначив свого часу один з румунських дипломатів, можливо, головна проблема двох країн — у тому, що обидві вони на сьогодні досить бідні.
