Московський градоначальник Юрій Лужков знову відзначився. Під час свого візиту до латвійської столиці Риги він запропонував запровадити в цій прибалтійській державі російську мову як другу державну. «Гадаю, закінчиться час нерозважливого національного пріоритету, все ввійде у свою норму. Потрібно вести справу до того, щоб Латвія стала двомовною країною. Поки цього немає. Думаю, ситуація до цього прийде», — заявив Лужков. За його словами, Латвія і латиші виграють від таких рішень і в діловому, і в культурному, й у суспільному планах. «Російська громада Латвії має потенціал, голос і вплив. Шведів у Фінляндії менше 8%, а шведський там є державним. У Нью-Йорку російська мова визнана офіційною на виборах. В Ізраїлі серйозно обговорюють можливість російської стати офіційною мовою цієї держави», — сказав Лужков на зустрічі в Будинку Москви в Ризі. Про це повідомляє ризька газета Diena. До столиці Латвії московський мер прибув на запрошення свого ризького колеги Ніла Ушакова для обговорення програми співпраці між столицями Латвії та Росії з 2009-го по 2011 рр.
Як це часто буває, Юрій Лужков вільно обійшовся з фактами. Шведів у Фінляндії значно менше 8%, а шведськомовних — всього близько 5%. Хоча шведська мова вивчається в школах три роки — з 7-го по 9-й клас, кількість тих, хто говорить нею, неухильно скорочується і становить близько 290 тис. осіб в прибережних районах Ботнічної затоки Балтійського моря. В Ізраїлі час від часу ведуться розмови про підвищення статусу російської мови, але далі справа не йде і навряд чи піде, оскільки і там кількість російськомовних також скорочується.
Давно відомо, що відродження і розвиток національних мов у країнах колишнього СРСР московські правлячі кола розглядають як «нерозважливий національний пріоритет». І в ряду бійців за підвищення статусу російської мови Лужков давно один із перших. Ми вже звикли до його заяв із цього приводу в Україні. Вони взагалі можуть розглядатися разом з приналежністю Севастополя Росії як ритуальні танці. Проте заявляти таке в Латвії — це щось нове. З урахуванням історичних і політичних особливостей держав Балтії та складнощів їхніх відносин зі східним сусідом.
Як досить досвідчений політик, московський мер прекрасно розумів, який негативний резонанс викличе його пропозиція. Також було цілком зрозуміло, що нічого подібного щодо надання російській мові статусу другої державної в Латвії в близькій і далекій перспективі не буде. Тому легко передбачити, що такі екстравагантні пропозиції були зроблені з цілковито інших причин.
У деяких російських газетах зазначалася підстава для заяви Лужкова — 40% населення Латвії є російськомовним. Насправді це не зовсім так. За оцінками, росіяни становлять 27,5%, білоруси — 3,55%, українці — 2,46% населення країни. Навіть якщо їх усіх зарахувати до російськомовних, а це не відповідає дійсності в частині українців і білорусів, то всього набереться 33,5%. При цьому кількість російськомовних постійно знижуватиметься. У 2004 р. в Латвії 40% дітей вчилися в школі з викладанням російською мовою, а 41% — в школі зі змішаним викладанням; в 2007 р. відповідні частки дорівнюють 10% і 83%. При такій динаміці звуження частки російськомовних нічого, окрім політичної складової, в заяві Лужкова немає. І цілком природно, що в Латвії такі висловлювання викликали протести.
Президент країни Валдіс Затлерс у своєму блозі в соціальній мережі Twitter.com дав досить різку відповідь московському мерові. «Поради чужинців нам не потрібні. Латиська мова є і буде єдиною державною мовою. Латиська мова має об’єднувати всіх жителів Латвії». А колишній голова МЗС Артіс Пабрікс і депутат латвійського сейму, вважає заяву Лужкова втручанням у внутрішні справи сусідньої країни. «Якщо пан Лужков хотів дати етнічним росіянам у Латвії якусь пораду, вона мала бути такою: вчитися і говорити латиською, щоб мати кращі шанси на ринку праці. Люди мають просто поважати суспільство і країну, де вони живуть». За словами колишнього міністра закордонних справ, у Росії мови національних меншин не мають стільки можливостей, скільки російська мова в Латвії».
Як вважає провідний експерт московського Центру політичної кон’юнктури Євгенія Войко, «на Латвію вельми болюче впливають законодавчі норми і політичні тенденції, тому ця заява Лужкова не могла не викликати таку реакцію латвійського керівництва. Це насамперед наслідок боязні посягання на Латвію, на її суверенітет у рамках ЄС, як вважається у самій Латвії. На мій погляд, тут все цілком логічно, така реакція очікувана».
Мабуть, Юрій Михайлович діяв у Латвії з політичною грацією баштового крану, керованого не дуже досвідченим оператором. В усякому разі, кандидат в прем’єр-міністри від об’єднання «Saskanas centrs» (Центр згоди) і лідер фракції в парламенті Яніс Урбанович, як пише газета Telegraf, назвав висловлювання Лужкова провокаційним і спрямованим на підтримку об’єднання політичних партій Par cilveka tiesibam vienoa Latvia («За права людини в єдиній Латвії», ЗАПЛЄЛ). «Він таким чином продовжив розпочату його конторою програму підтримки ЗАПЛЄЛ... Ця заява була спрямована на те, щоб на рівні гасел говорити про теми, які «в топі» у конкретної партії», — сказав Урбанович. Політик також відзначив, що «Saskanas centrs» не боїться обговорення мовних питань, проте не збирається піддаватися на провокації. «Це думки конкурентів, які виходять з болісного усвідомлення власних рейтингів», — додав він. І все це при тому, що «Saskanas centrs» очолює мер Риги Ніл Ушаков, який запросив Лужкова в гості.
Жодна з партій, які беруть участь у майбутніх осінніх парламентських виборах в Латвії, не має програмної мети надання російській мові статусу другої державної. ЗАПЛЄЛ обіцяє статус офіційної мови в самоврядуваннях, де кількість російськомовних перевищує 20%. У свою чергу, в передвиборній програмі «Saskanas centrs» положення про статус російської мови не сформульоване, і Ніл Ушаков на прес-конференції на поставлене журналістом телеканала LNT запитання російською мовою відповів латиською.
Політолог Андріс Спрудс вважає, що «...продовжується політика — зміцнення зв’язків з Росією, яка реалізується в останній рік Ушаковим і Шлесерсом (віце-мер Риги. — Авт.), і певний передвиборний контекст тут є. Візит Лужкова — це вінець всього зробленого раніше. Це може зміцнити позиції «Saskanas centrs» і частково — Latvijas Pirma partija/ Latvijas Cels (Латвійської Першої партії/Латвійський шлях).
У той же час другий колишній міністр закордонних справ, а нині депутат латвійського парламенту від Tautas Partija (Народної партії) Маріс Рієкстіньш не пов’язує заяву Лужкова з офіційною позицією російського уряду. «Лужков відомий своїми дуже скандальними і гучними заявами. Не думаю, що він передав якийсь особливий сигнал з Кремля... Гадаю, нам не треба звертати на це уваги. У нас своя політика і не варто її змінювати. Не вважаю такі висловлювання значним політичним повідомленням, з яким потрібно серйозно рахуватися», — сказав він у телевізійному інтерв’ю каналу LTV.
І тут ми переходимо до суто російських причин таких заяв Лужкова. У нього вже давно виникло дуже багато проблем щодо збереження своєї посади і, відповідно, влади в російській столиці. На якомусь етапі Кремль і Лужков у тій чи іншій мірі знайшли modus vivendi, але цей період мирного співіснування закінчився. Відповідно, кожен промах або те, що уявляється таким, використовувався як кий у спину. В період пожеж у Підмосков’ї Лужков дуже невчасно пішов у відпустку. Формально це проблеми губернатора Московської області Бориса Громова, що виявив, до речі, повну організаційну і менеджерську безпорадність, проте з головного кабінету країни прозвучало нерозуміння, чому мер Москви в такий момент перебуває за далекими морями. Скандал не мав прдовження, але бухгалтерія ведеться ѓрунтовно, і все пригадають у потрібний час.
Можливо, це випадково, але того ж дня, коли Лужков виступав у Ризі зі своїми заявами, російська версія ділового журналу Forbes назвала Лужкова найбагатшою посадовою особою Росії з доходами за минулий рік (разом з дружиною) більш як 760 млн. євро. За даними журналу, родина володіє котеджем площею 2531,2 кв. м і житловими будинками у Великій Британії та Іспанії 1203,1 кв. м і 1627,9 кв. м відповідно. За деякими даними, це лише невелика частина нерухомості за кордоном Росії. Кажуть, що в Чорногорії подружжя має садибу набагато більшу, ніж була резиденція у маршала Тіто. У наявності прогресуюча втома від Лужкова. І якщо його досі не замінили, то не його в цьому заслуга. Посада мера Москви дуже важлива як у політичному, так і у фінансовому відношенні, й за неї йде боротьба, яка дедалі загострюється, між групами впливу довкола Путіна і Медведєва. Як тільки компроміс між ними буде досягнуто, Лужкова чекає доля колишніх президентів Татарії та Башкирії. За певних відступних Юрія Михайловича наполегливо попросять посунуться, і піти на спочинок в одну зі своїх «малометражек» у Великій Британії, Іспанії або десь ще.
У свою чергу Лужков своїми політичними витівками весь час нагадує про свою значущість, але навряд чи це йому допоможе. Час його неподільного панування в Москві дуже швидко добігає кінця. І жодні скандальні заяви як в мовному, так і в інших питаннях йому не допоможуть.
