Після численних труднощів, сумнівів і безперервних спроб зірвати процес 15 серпня венесуельці візьмуть участь у голосуванні та вирішать, чи слід відкликати з посади президента Уго Чавеса та провести нові президентські вибори. Цей плебісцит ознаменує останню стадію запеклої кампанії, спрямованої на повалення президента, проти якого вже здійснювали переворот, проводили двомісячний загальний страйк і робили спробу провести голосування щодо його правління.
Схоже, що сам Чавес мовчки, хоча й неохоче, визнав, що в серпні очікується голосування щодо його відставки. Чи означає це, що він залишає посаду? Аж ніяк не обов’язково. Незабаром буде створено незалежне спостереження на час проведення референдуму. Організація американських держав та Центр Картера в Атланті, названий на честь колишнього американського президента, активно сприяли цьому процесу. ОАД і Центр Картера, нарівні з групою дружніх країн, допомогли переконати Чавеса в неминучості проведення голосування щодо його відставки.
Варто лише пригадати про зусилля Чавеса, яких він докладав, щоб не допустити серпневого референдуму, як одразу стане ясно, що ані він, ані опозиція не мають наміру легко здаватися. На початку цього року уряд Чавеса здійснив спробу нахабно скомпрометувати сотні тисяч громадян, які підтримали проведення референдуму. Президент підтримав інспіровані урядом репресивні заходи та загрози покарати всіх, хто висловлюється за відкликання. Однак протягом двох травневих днів венесуельці, чиї голоси піддали сумніву через технічні причини, змогли повернутися до урн і ще раз підтвердити своє рішення.
Якщо на референдумі 15 серпня достатня кількість громадян висловиться за відкликання Чавеса, через 30 днів буде проведено нові президентські вибори. Політик, який переможе на виборах, буде на посаді й залишок президентського терміну Чавеса, який було подовжено рішенням Верховного суду до лютого 2007 року. Дата проведення референдуму має величезне значення. Якби референдум відбувся після 19 серпня, не було б жодної можливості проведення виборів до 2007 року, оскільки у разі відкликання чинного президента його посаду зайняв би віце-президент.
Слід зазначити, що в опозиції все ще відсутнє чітке лідерство та єдиний кандидат, здатний стати очевидною альтернативою Чавесу й мобілізувати виборців. І тому навіть якщо опозиція переможе, нові вибори зможуть повернути Чавесу владу. Опозиції також потрібно звернути увагу на нещодавні події в Гаїті. Тут обраний шляхом демократичних виборів президент Жан-Бертран Арістид був змушений залишити свою посаду внаслідок тиску, вчиненого на нього з боку Сполучених Штатів, однак його відставка не поліпшила економічну ситуацію у країні та не поклала край громадянським заворушенням.
Що стосується Чавеса, він зовсім не хоче, щоб його вважали диктатором. Йому, як і опозиції, відомо, що результати плебісциту не є остаточно достовірним висновком. Дуже багато залежатиме від того, хто прийде на вибори. Звісно, Чавес має свої козирі. Наприклад, багато залежатиме від того, як буде сформульоване питання, винесене на голосування щодо відкликання.
Попри те, що події у Венесуелi можуть виглядати збоку хаотичними, фактично, вони є реалізацією демократичних принципів. Безпосередня участь різноманітних верств венесуельського суспільства дуже відрізняється від традиційних методів, які застосовують для повалення урядів у нашому регіоні. Однак хоч яким би способом проводилася виборча кампанія, Венесуела показала, що демократія може працювати. І це стає новою віхою розвитку Латинської Америки, яка в недавньому минулому дуже часто переживала воєнні перевороти, інтервенції та громадянські війни.
Андрус РОЗЕНТАЛЬ — колишній посол Мексики та президент Мексиканської ради з міжнародних відносин
