Світові дебати щодо демографічної політики збивають з пантелику. Одна сторона стверджує, що зростання чисельності населення є загрозою для навколишнього середовища й економічного благополуччя. Навантаження на землю, воду й енергетичні ресурси та загроза для біологічного розмаїття нашої планети сьогодні набагато більші, ніж будь- коли, і зростання населення є основною причиною цих проблем.
Їхніх опонентів, головним чином у багатих країнах, непокоїть низький рівень народжуваності, що веде до того, що незабаром у них буде недостатньо дітей, щоб піклуватися про старіючих батьків. Аргументи противників демографічного зростання звучать переконливіше. Проблеми, пов’язані зі старінням населення в Європі, Японії та меншою мірою США, а також деяких інших країнах, вирішувані. Понад те, вигоди від повільнішого зростання населення переважують витрати регулювання.
І навпаки, якщо чисельність населення Землі продовжить швидко збільшуватися, зростуть і навантаження на світові ресурси. Отже, уряди повинні утримуватися від політики, спрямованої на підвищення рівня народжуваності, навіть там, де він дуже низький.
Збентеженість у зв’язку із суспільними дебатами частково викликана наявністю різних тенденцій зміни структури й чисельності населення в різних частинах світу. Найшвидше демографічне зростання спостерігається в найбідніших регіонах планети. Бідні люди, особливо фермери, зазвичай мають багато дітей (часто шість і більше на одну жінку), і, отже, найвищі темпи зростання населення. У бідних фермерських сім’ях батьки розраховують на допомогу дітей по господарству, а також на їхню підтримку після досягнення батьками похилого віку. Бідні сім’ї не мають доступу до контрацепції та планування сім’ї. І, нарешті, багатодітність служить своєрідною страховкою, з огляду на високий рівень дитячої смертності.
Унаслідок високого рівня народжуваності, за прогнозами Демографічного відділу ООН, до 2050 року чисельність населення Африки подвоїться, сягнувши 1,8 мільярда людей, порівняно з 900 мільйонами сьогодні. Швидко зростає молоде населення, завдяки збільшенню кількості дітей у сім’ях. В Африці медіана вікового складу населення сьогодні дорівнює 19 рокам, і, передбачається, що до 2050 року вона виросте до 28 років.
В Європі спостерігається зворотна тенденція. За прогнозами ООН, чисельність населення Європи скоротиться з 725 мільйонів чоловік сьогодні до 630 мільйонів до 2050 року. За меншої кількості дітей та більшої тривалості життя медіана вікового складу населення, згідно з прогнозами, зросте до 39 років у 2005 і 48 років в 2050 році.
Загалом між 2005 і 2050 роками у світі очікується збільшення чисельності населення на 2,5 мільярда людей. Усе це зростання припаде на країни, що розвиваються: 1,3 мільярда людей в Азії, 900 мільйонів в Африці та решта 300 мільйонів у Латинській Америці та інших регіонах.
Поява 2,5 мільярда людей означатиме гігантське навантаження не лише на країни із зростаючою чисельністю населення, що зростає, а й на всю планету. Збільшення загального енергоспоживання відбиває спільний ефект зростання доходів на душу населення і, отже, зростання споживання енергії на душу населення і зростання чисельності населення.
Збільшення енергоспоживання вже викликає небезпечні зміни клімату на планеті. Понад те, зростання чисельності населення земної кулі разом зі зростанням доходів призводить до швидкої вирубки лісів, виснаження морських ресурсів, ерозії грунту, втрати середовища проживання та зникнення величезної кількості тварин і рослинних видів.
Темпи зростання населення у країнах, що розвиваються, — особливо в Африці, Індії та інших частинах Азії — мають уповільнитися. У цьому процесі велику роль може відіграти державна політика, спрямована на розширення доступу до послуг із планування сім’ї для бідних людей, розвиток систем соціального забезпечення, зниження рівня дитячої смертності за допомогою інвестицій в охорону здоров’я, підвищення рівня освіти серед населення та створення робочих місць для жінок.
Частина європейської громадськості, стурбована насуванням зменшення кількості населення, бажає повернути цей процес, пропагуючи повернення до великих сімей. Це було б великою помилкою. Прибічники прискорення темпів зростання населення в Європі побоюються, що зменшення кількості молодих працюючих людей негативно позначиться на виплаті державних пенсій. Але вирішити цю проблему можна, заохочуючи збільшення заощаджень на забезпечення старості сьогоднішньою молоддю та людьми середнього віку, а також продовженням трудової діяльності після 65 років.
Ці люди отримають велику вигоду від життя в суспільстві з населенням, яке є стабільним або поступово скорочується. Прямі витрати на виховання дітей в їхніх сім’ях будуть набагато меншими. Вони також заощадять на інвестиціях у нові дороги, електростанції, школи та інші суспільні блага. Вони житимуть у менш перенаселених містах і стикатимуться з меншими екологічними проблемами в сільській місцевості. Витрати на обмеження викидів парникових газів до атмосфери внаслідок енергоспоживання в економіці європейських країн будуть менші, що приведе до ефективнішого контролю над кліматичними змінами. Якість життя поліпшуватиметься у міру зменшення кількості населення в Європі у наступні десятиріччя.
Немає нічого радикального в тому, щоб закликати до уповільнення темпів зростання населення. Протягом десятків тисяч років населення Землі збільшувалося та зменшувалося без будь-якої вираженої довгострокової тенденції. І лише за останні два століття внаслідок розвитку сучасного економічного життя населення Землі збільшилося від одного мільярда у 1820 році до 6,3 мільярда людей сьогодні та до 9 мільярдів до 2050 року.
Таке стрімке зростання стало можливим завдяки величезному прогресу в науці й техніці. Але це безпрецедентне зростання також призвело до гігантських навантажень на ресурси нашої планети. Ми повинні докласти всіх зусиль для уповільнення темпів зростання населення добровільними засобами і визнати, що регулювання чисельності населення Землі забезпечить економічне благополуччя й екологічну стабільність у майбутньому.
Джеффрі Д. Сакс — професор економіки та директор Інституту Землі при Колумбійському університеті.
