Рік Польщі в Україні з самого початку не був головною новиною року, тим більше — напередодні президентських виборів в Україні. Втiм, дані чергового соціологічного опитування служби TNS OBOP, оприлюднені в Польщі, цікаві саме з погляду Року України в Польщі, забутих нинi слів про стратегічне партнерство та зближення. Опитувані відповідали на запитання, кого вони вважають за найкращих сусідів Польщі. Українці, як, втім, і можна було очікувати, опинилися серед найгірших (на думку пересічного поляка) сусідів країни. Опитано було 1004 поляки в різних регіонах країни.
Згідно з оприлюдненими даними, поляки ставляться до сусідніх країн таким чином: 47 відсотків опитаних назвали добрим сусідом Чехію, 38 відсотків — Словаччину, 37 відсотків — Німеччину (при тому, що ніхто інший не надавав такої допомоги Польщі після історичного «круглого столу» 1989 року, й саме завдяки «німецькому лобі» Польща стала членом Європейського Союзу). 22 відсотки опитаних поляків назвали добрим сусідом Литву. Україну добрим сусідом вважають 12 відсотків опитаних поляків (а поганим — 18 відсотків), Росію — відповідно, 10 і 39 відсотків, Білорусь — 8 і 22 відсотки.
Ще одне запитання стосувалося того, чи вважають ці країни добрим сусідом Польщу. Відповіді були такі: 36 відсотків опитаних заявили, що, на їхню думку, Польща є добрим сусідом для Чехії, 29 відсотків дотримуються такої думки відносно Словаччини, 25 відсотків вважають, що Польща є добрим сусідом для Німеччини, 24 відсотки схильні вважати Польщу добрим сусідом для Литви. Лише 14 вiдсоткiв поляків вважають свою країну добрим сусідом для України, 10 відсотків так оцінили сусідство з погляду Білорусі, лише для 9 відсотків Польща — добрий російський сусід.
Погляд аналітиків свідчить, що ця тенденція — тривала, і те, що Польща стала членом ЄС, може її зміцнити. Тут варто пригадати, що на початку минулого року в Польщі було оприлюднено дані опитування, проведеного службою CBOS. Згідно з цими даними, наприкінці 2002-го 22 відсотки опитаних поляків відчували симпатію до українців, а 48 відсотків — антипатію. У 90-х роках минулого століття українці за симпатіями до них з боку поляків посідали третє з кінця місце (останні місця міцно займали і, як вважають експерти, продовжують займати румуни, цигани й араби, в останні роки до них додалися серби). На думку фахівців, до такого ставлення призвела низка причин. Свою роль, зокрема, відіграло те, що об’єктивно ситуація в Україні сьогодні як з політичного, так і з економічного поглядів гірша за польську. Інформація про Україну та українців часто подається у негативних тонах. Поляки часто зустрічаються не стільки з українськими туристами, скільки iз заробітчанами, часто нелегальними, кілька років тому вони були нажахані українськими злочинцями. Це все навряд чи сприяє формуванню позитивного іміджу цілого народу — а пересічному полякові важко пояснити, що в будь-якому суспільстві є різні верстви населення, й не можна оцінювати всіх за якимось одним негативним прикладом.
Не слiд забувати й про історичну пам’ять і різні відчуття від різних історичних фактів, різних трактувань подій, різних історичних стереотипів, на що теж вказують фахівці. Окрім того, думку пересічного поляка може формувати й те, що його країна сьогодні інституційно належить до західного світу, тоді як Україна все ще не визначилася з курсом свого розвитку.
Водночас фахівці стверджують, що загалом в останні роки спостерігається поступове покращання сприйняття поляками своїх східних сусідів, що фіксують періодичні опитування громадської думки.
КОМЕНТАР
Андрій ПАВЛОВИЧ , Асоціація «Школа лідерів», Польща:
— Пересічний поляк слово «українець» часто сприймає крізь призму слова «українка», що в першу чергу асоціюється з жінкою, яка доглядає за дітьми, сумлінно працює. Причому це не є негативною оцінкою. Нинi у польській мові з’явилося нове поняття — «брати на роботу українку», тобто працьовиту, відповідальну людину, яка здатна сама заробити на життя. Однак цей вислів, звісно, має й відтінок «дешевої робочої сили», оскільки багато українців досі працюють у Польщі на будовах та інших непрестижних роботах. Треба відзначити, що ставлення до українців залежить від регіону. У воєводствах, що межують з Україною, на безпосереднє сприйняття накладаються історичні чинники. Там українець — насамперед «бандерівець». А от у Варшаві, яка є найбільш космополітичним містом Польщі, люди більш толерантні, й проблеми негативного сприйняття українця немає. Але треба пам’ятати, що ставлення до українців залежить і від регіональної приналежності самого українця. Так, приміром, є поняття «українця зі Львова». Коли людина говорить, що вона зі Львова, — це перший крок до позитивного ставлення, у свідомості поляка одразу спливають спогади про казкове місто, яке колись було польським. Але коли вона говорить, що приїхала, приміром, із Донецька, то будь-які особистісні чинники відсутні, й людину сприймають крізь призму іміджу бідної держави.
Однак нинi поляки починають відкривати для себе Україну. Багато молодіжних груп їдуть в Карпати, таким чином, краще знайомляться з українцями. Для молодого покоління Україна — це не Захід, це пригода, яку не можна пережити у Франції чи Німеччині. Євросоюз — це стандарт, а в Україні, на думку поляків, є іще якась східна екзотика. Вони знають, що там живуть дуже гостинні люди. Поляки — один із найбільш нетерпимих народів Євросоюзу, який утримується від тісних контактів з іноземцями, має певні стереотипи й намагається уникати мішаних шлюбів. Проте син колишнього прем’єра Лєшека Міллера має дружину-українку.
