Щорічно в цей час керівники держав збираються в Центральних установах Організації Об’єднаних Націй, щоб проаналізувати становище у світі. Цього року я скористувався цією нагодою, щоб висловити занепокоєння стосовно того напрямку, в якому ми рухаємося як людська спільнота.
Ми живемо в період глибоких заворушень, перетворень і трансформацій. Широкого розповсюдження набувають такі явища, як відсутність безпеки, нерівність і нетерпимість. Уряди витрачають величезні й цінні кошти на смертоносне озброєння, скорочуючи при цьому інвестиції в розвиток людського потенціалу. Забагато людей, наділених владою, свідомо ігнорують загрозу зміни клімату. Людям потрібні робочі місця та перспектива гідного життя, але дуже часто їх очікують натомість розбрат і проволоки.
Уже вжито низку важливих кроків. Із 2000 року масштаби крайньої бідності скоротилися вдвічі. В арабському світі, М’янмі та багатьох інших країнах відбуваються демократичні перехідні процеси. В Африці спостерігаються найвищі у світі темпи економічного зростання. У країнах Азії та Латинської Америки очевидний прогрес.
Утім, нам слід прагнути досягнення більш високих цілей. Бідність і нерівність все ще поширені у величезних масштабах. Екосистеми практично перебувають на межі зникнення. Найкращі розуми світу попереджають нас про те, що нам слід змінити поведінку. Тому я нагально закликав керівників держав просувати ініціативи в галузях відновлювальної енергетики, освіти, харчування та охорони здоров’я жінок і дітей. Економічна криза не повинна стати приводом до відступу від зобов’язань щодо базових потреб усіх людей.
Глибоке занепокоєння викликає й регіональна напруженість. Кризі в Сахелі не приділяється достатньої уваги; цей район не отримує належної підтримки. Бідність, уразливість, посуха, екстремізм і міжобщинна ворожнеча завдають колосальних страждань; зброя є вільно доступною, тоді як роботу знайти складно. Міжнародній спільноті необхідно вжити значних спільних зусиль для врегулювання цієї тривожної ситуації. Ця криза висвітлює також необхідність зміцнення продовольчої безпеки, сталості в галузі харчування та мереж соціального захисту для протидії частим ціновим потрясінням, які для багатьох стали новою нормою. Подібно до того, як сенсорні пристрої та сейсмостанції в усьому світі допомагають нам готуватися до стихійних лих, нам потрібно докладати активніших зусиль для виявлення сигналів лиха, що загрожують найбіднішим і найуразливішим верствам населення.
Ситуація в Сирії погіршується з кожним днем і набула масштабів регіональної катастрофи, що має глобальні наслідки. Ми повинні покласти край насиллю й поставкам зброї обом сторонам та якомога скоріше почати здійснення перехідного процесу під сирійським керівництвом. Як і раніше, можна відзначити грубі порушення прав людини, вчинені головним чином урядом, а також опозиційними групами. Наш обов’язок — покласти край безкарності за міжнародні злочини в Сирії та інших частинах світу і наділити реальним змістом відповідальність щодо захисту.
Із продовженням процесу змін в арабських країнах та інших частинах світу ми повинні знайти вихід із небезпечного глухого кута у відносинах між палестинцями та ізраїльтянами. Урегулювання на основі принципу співіснування двох держав є єдиним життєздатним варіантом. Однак можливості для його реалізації можуть бути назавжди втрачені. Я також відкидаю заяви про делегітимізацію та погрози щодо можливого нанесення військових ударів, з якими виступають обидві сторони. Будь-які такі удари мали б руйнівні наслідки. Розмови про війну, які активно точилися в останні тижні, викликають стурбованість і повинні нагадувати нам про необхідність мирного врегулювання і повного дотримання статуту Організації Об’єднаних Націй та міжнародного права. Лідери зобов’язані використовувати свій авторитет для ослаблення напруженості, а не для її нагнітання й підриву стабільності.
Усе це набуває ще більшого значення перед обличчям загострення напруженості внаслідок нетерпимості. В останні тижні ганебний прояв крайньої неповаги викликав виправдану реакцію у відповідь і призвів до необґрунтованих актів насилля. Свобода слова і свобода зібрань мають основоположний характер. Однак жодна із цих свобод не дає права підбурювати до насильства або здійснювати акти насильства. Настав час для того, щоб на передній план висунулися відповідальні політичні та громадські лідери. Помірна більшість не повинна бути мовчазною більшістю.
Коли так багато поставлено на карту, Організація Об’єднаних Націй має крокувати в ногу з часом на всіх напрямках своєї діяльності — у сферах підтримання миру, розвитку, прав людини, верховенства права, розширення можливостей жінок і молоді всього світу. Люди спрямовують свої погляди до Організації Об’єднаних Націй, сподіваючись побачити не просто дзеркало, в якому відбивається розрізнений світ. Ми покликані вести вперед, вселяти надію і знаходити розв’язання проблем, які турбують людей удень і не дають їм спати вночі. Жоден лідер, жодна країна або організація не в змозі зробити все, але кожен із нас окремо може щось зробити. Ми повинні поставити на чільне місце людей, помножити свої зусилля й вивести міжнародне співробітництво на новий рівень. Час працює проти нас, але спільно як партнери ми зможемо витримати випробування сьогодення і скористатися можливостями, які відкриває перед нами епоха корінних перетворень.
Статтю надано представництвом ООН в Україні
