Новина про ув’язнення екс-президента Югославії Слободана Мілошевича обійшла увесь світ, отримала перші коментарі. Мілошевича вже допитано, і оголошено, що 30 найближчих днів він проведе за гратами. Белградські медіа не поспішають радіти з приводу закінчення ери Мілошевича. Можливо, тому, що залишається ще дуже багато нез’ясованого.
Конгрес США оголосив, загрожуючи санкціями проти нового югославського керівництва, що 31 березня має стати останнім днем, коли влада Югославії повинна заарештувати Мілошевича. Тридцятого березня розпочався штурм югославською поліцією його резиденції — вілли в престижному белградському районі Дедінє, відбитий охоронцями Мілошевича. Першого квітня, перед закінченням дії ультиматуму, Мілошевич вирішив здатися властям. Його помістили в одиночну камеру в центральній белградській в’язниці, з гарячою водою та письмовим столом. При ув’язенні екс-диктатор тримався з піднятою головою. На допиті вiн заперечував висунуті проти нього звинувачення — у зловживанні владою, у корупції. Пiд час арешту поліція начебто знайшла в його резиденції цілий арсенал та плани організації збройного повстання. Суддю вже призначено — свого часу він судив одного з лідерів опозиції, нинішнього прем’єр-міністра Сербії Зорана Джинджича. Можливі терміни ув’язнення Мілошевича коливаються від п’яти до тринадцяти років — залежно від звинувачення. Такі повідомлення з Белграда.
Президент Югославії Коштуніца заявив при цьому, що «одна людина не повинна загрожувати національній та державній безпеці». Президент США Джордж Буш привітав ув’язнення Мілошевича, пообіцяв Белграду дружбу Вашингтона і розблокування $100 млн. американської допомоги Югославії (раніше повідомлялося про $50 млн). Різко негативно оцінив арешт екс-президента Югославії Олександр Лукашенко — білоруський лідер вважає це недемократичним. На його думку, дуже погано, коли заарештовують колишніх президентів.
Президент Коштуніца підтвердив, що не має наміру видавати Мілошевича до міжнародного трибуналу в Гаазі. Аргументом є те, що Мілошевич вчинив злочини на території Югославії, тому судити його повинен югославський суд. Югославська конституція не дозволяє екстрадиції в подібних випадках. Голова трибуналу Карла дель Понте вимагає голови Мілошевича. Керівництво Ради Європи теж приєднується до її голосу, сподіваючися, що арешт Мілошевича стане першим кроком до його видачі. За неофіційною інформацією, Сполучені Штати не наполягають на обов’язковості видачі Мілошевича до Гааги і, можливо, на тому, щоб його було засуджено виключно за військові злочини.
Абсолютно очевидно, що загроза президентові Югославії надходить відразу з двох боків: більшість сербів, за даними опитувань, не бажає видачі Мілошевича. Та й те, що під час його арешту в зіткненнях постраждали восьмеро осіб, змушуватиме владу до максимальної обережності в діях. Невиконання вимог Заходу може коштувати Югославії перш за все відмові у фінансовій підтримці та в поновленні її членства у міжнародних організаціях.
Очевидно, нинішній владі є в чому звинуватити екс-президента. У діях, що призвели до кількох балканських воєн, у знищенні політичних опонентів, у фінансових махінаціях, у створенні поліцейської держави, у загадкових гучних убивствах останніх кількох років (наприклад, міністра оборони та популярного колишнього польового командира у Боснії Аркана). Всі події останнього півріччя в Югославії відбувалися великою (хоча й не головною) мірою внаслідок західного тиску. В результаті суспільство виявилося розколотим, Югославія — зменшеною вже до розмірів Сербії, із зруйнованою економікою і величезними проблемами. Мілошевич, якого ще кілька років тому приймали у Вашингтоні в якості «ключа до балканської стабільності», сьогодні вже остаточно «готов є», як кажуть серби, і навряд чи зможе повернутися до великої політики. Його ера, без сумніву, закінчилася, хоча ще восени він дуже не хотів полишати владу. Все ж він не направив армію проти власного народу, чого багато хто побоювався. У принципі — історія Мілошевича могла б багатьом нагадати, що ніщо не буває вічним.
У спадщину від нього залишаються проблеми. І, очевидно, рахунки. Які до Югославії можуть виставити сусідні Хорватія, Боснія. А Югославія — до Заходу. Очевидно, з арештом Мілошевича все тільки починається .
