Сьогодні в Гаазі після двотижневої перерви поновлюється судовий процес над колишнім президентом Югославії Слободаном Мілошевичем. Як повідомляє Бі-Бі-Сі, обвинувачення представить суду свідків злочинів югославської армії, скоєних у Хорватії та Боснії й Герцеговині з 1991 року (коли спочатку Хорватія, а потім і Боснія вийшли зі складу югославської федерації) і до 1995 року.
Прокуратура Міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії вважає Слободана Мілошевича, який в роки воєн в Хорватії й Боснії був президентом Сербії, головним винуватцем кривавого розпаду Югославії. Слободан Мілошевич звинувачується в геноциді, порушенні правил і звичаїв війни, переслідуванні людей за національною ознакою, вбивствах мирних жителів і тортурах. Разом із ним у цій справі проходить ще 19 осiб: колишні військовi керівники союзної Югославії й ватажки кримінальних сербських формувань, які організовували репресії проти цивільного населення Хорватії та Боснії й Герцеговини й грабували його майно. Очікується, що слухання триватиме до весни 2003 року.
Війни в Хорватії та Боснії й Герцеговині є найбільш кривавими сторінками останніх років Югославії. Жорстокість боїв у них визначалася наявністю серед населення цих двох республік значної частки етнічних сербів. Не схотівши жити окремо від Сербії після виходу Хорватії та Боснії й Герцеговини з СФРЮ, вони підняли повстання проти урядів Загреба та Сараєво. Заколот підтримала регулярна югославська армія. Характерно, що у Словенії й Македонії, де частка сербів була незначною, процес їхнього відділення від СФРЮ був безкровним.
На початку 90-х років у громадській думці всіх республік колишньої Югославії спостерігалося зростання шовіністичних настроїв. Франьо Туджман і Алія Ізетбегович, які прийшли до влади в Загребі й Сараєво заохочували призначення на державні посади хорватів і мусульман замість сербів, котрі займали їх раніше. Було знижено частку сербів у поліції й збройних силах республік, які почали озброюватися з арсеналів розваленої армії НДР.
У Хорватії сербським повстанцям спочатку вдалося за допомогою югославської армії розбити республіканські частини й вигнати від 170 до 200 тисяч хорватів з території, яку вони проголосили сербськими республіками. Хорватські селища повністю очищалися від жителів, їхнє майно вивозилося в Сербію. Хорватські поліцейські й військовослужбовці територіальних військ, які чинили опір, винищувалися без суду.
У Боснії й Герцеговині десятки тисяч мусульман були ув’язнені сербами в концентраційних таборах, де зазнавали катувань, знущань і сексуального насильства. Подальше кровопролиття було припинене втручанням Організації Об’єднаних Націй і введенням в зону конфлікту багатонаціональних сил. Боснійська війна, в якій загинуло до 150 тисяч осiб, була закінчена також 1995 року підписанням плану мирного урегулювання в Дейтоні. У Хорватії до кінця 1995 року знову відмобілізовані хорватські збройні сили розгромили сербські республіки на бунтівних територіях. Після цього, за різними оцінками, від 150 до 250 тисяч сербів втекли в Сербію.
