Газета «Хаарец» повідомила, що ізраїльська прокуратура направила запит в міністерство юстиції Південно-Африканської Республіки для розслідування фінансових операцій прем’єр-міністра Аріеля Шарона і його синів Омрі і Гілада. У запиті йде мова про зв’язки Шарона з громадянином ПАР Сирилом Керном, який надав півтора мільйона доларів для забезпечення кредиту, взятого Шароном для сплати боргів перед фірмою, яка фінансувала його виборчу кампанію 1999 року. У ході розслідування виникли підозри, що Шарон не тільки порушив партійний закон про фінансування передвиборної кампанії, але свідомо вводив в оману поліцію. У жовтні 2001 року були опубліковані дані, згідно з якими Шарон під час внутрішніх виборів в партії «Лікуд» у травні 1999 року отримав 5,9 млн. шекелів від компанії Annex Research, заснованої адвокатом Шарона. Лідеру «Лікуду» необхідно було повернути ці кошти, для чого його син Гілад звернувся в банк з проханням про кредит, надавши як гарантію заміський будинок. Однак згодом банк з’ясував, що будинок орендується родиною Шаронів і належить державі, а тому не може слугувати заставою. Якраз тоді і з’являються $1,49 млн., на невідомих умовах наданих Керном. Відомо, що Шарон і мільйонер Керн — давні друзі, дуже часто спілкуються, однак і один, і другий заперечують звинувачення у фінансових зловживаннях. «Я не хочу бути вплутаним у ізраїльську політику», — наголосив АП південно-африканський багатій.
Якщо звинувачення проти Шарона вдасться довести, його політичній кар’єрі може загрожувати як мінімум забуття. Тим часом партія «Лікуд» не схильна впадати у розпач через вчинений гамір. Однопартійці Шарона в один голос заявляють про нечесну гру, яку нібито затіяли їхні недоброзичливці. Радник прем’єр-міністра Ейял Арад звернув увагу, що скандальні публікації в ізраїльській пресі з’явилися тодi, коли було офіційно оголошено про початок передвиборчої кампанії. На його думку, вчинений галас не що інше, як «спроба скинути прем’єр-міністра і змінити владу в Ізраїлю шляхом витоку інформації й брехні». Скандал, справді, виявився досить зручним для конкурентів «Лікуду». Наприклад, більшими шанси на перемогу стали в Партії праці та її лідера Амрама Міцни, поміркованого політика, який обіцяє після перемоги розпочати мирні переговори з палестинцями без висування будь- яких попередніх умов. Шарона відносять в цьому плані до більш жорстких політиків. Однак варто при цьому пам’ятати, що ізраїльські виборці й надалі залишаються вірними своїм політичним вподобанням і надають перевагу «сильній руці» при владі. Шарон під таке визначення цілком піходить, а тому зарано стверджувати, хто більше програє від останнього скандалу — нинішній прем’єр-міністр чи його конкуренти.
