Багато хто (особливо з вищих політичних кіл) оцінив приїзд Кофі Аннана як свідчення уваги генсека до того значного місця, яке посідає Україна у світі. Перше, про що запитали журналісти в «оонівського» керманича українські журналісти ще в аеропорту, було: «Як ви оцінюєте намір України вступити в НАТО?» Генсек такі плани привітав, аргументувавши при цьому свою відповідь абстрактними гуманістичними прагненнями європейських держав до поваги прав людини, дотримуватися яких, вочевидь, має й Північноатлантичний альянс. Прозвучало по-дипломатичному заплутано. Про роль України в ООН більше говорять у самому Києві. Те, зокрема, що українських дипломатів обирають до керівних органів організації (Комісія із прав людини, Економічна і Соціальна Рада), оцінюється вітчизняним МЗС ледве не як основний здобуток зовнішньої політики. У Києві згадують головування Геннадія Удовенка на Генеральній Асамблеї ООН в 1997 році (забуваючи при цьому, що українське головування було плановим, передбаченим статутними документами організації). На більшу увагу заслуговує дворічна участь українців в Раді Безпеки ООН із головуванням на засіданнях цього органу України в березні минулого року. Полюбляють в Києві говорити і про своє «миротворче донорство»: серед європейських держав Україна посідає перше місце за кількістю відправлених у різні куточки планети миротворців. У липні цього року, до речі, виповнюється десять років із того часу, як було відправлено перших українських вояків із миротворчою місією. Президент Леонід Кучма учора наголосив, що за два останні роки Україна отримала близько $45 млн. за участь наших вояків у миротворчих операціях. Втішений схвальним відгуком Кофі Аннана щодо українських миротворців, український лідер також додав, що наша держава й «надалі готова брати найактивнішу участь в миротворчих операціях». Генсек, крім того, повідомив, що українські вояки можуть бути залучені до миротворчих місій на Близькому Сході, як тільки відповідне рішення буде схвалено Радою Безпеки ООН.
Ледве не основною метою візиту Кофі Аннана називають його «ревізію» за заходами, які вживає український уряд для боротьби зі СНІДом. Учора це питання генсек підняв під час бесіди з Леонідом Кучмою. Стало відомо, що ООН надав Україні близько $9 млн. на профілактику цієї хвороби. «Приємно, що Президент України є лідером у цій боротьбі. Маю надію, що чоловіки та жінки приєднаються в ній до Леоніда Кучми», — наголосив Кофі Аннан. Генсек ООН неодноразово звертав увагу, що найшвидшими темпами у світі епідемія СНІДу поширюється сьогодні саме територією Співдружності Незалежних Держав. Боротьба з ВІЛ/СНІДом віднесена до першочергових завдань, які було поставлено перед лідерами країн світу на Саміті Тисячоліть ООН, що відбувся два роки тому. Інше питання, які обговорювали Кучма та Аннан, стосувалося ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. За словами генсека ООН, залучення значних коштів під відповідні проекти напряму залежатиме від ефективності використання вже наданих грошей.
Жодним словом Кучма з Аннаном не обмовилися перед пресою про українські борги до бюджету ООН. Після Сполучених Штатів, які принципово утримуються від сплати внесків до організації, Україна є другою країною-боржницею перед організацією. Український (хоч багато хто не схильний його вважати нашим) сукупний борг перед ООН становить близько $170 млн. Упродовж років незалежності Київ вів переговори про реструктуризацію боргу. Поточні кошти, як запевняють в МЗС, Україна сплачує справно. Поки що українським дипломатам вдалося домовитися про зменшення ставки внесків (із 1,72% до 0,053%, плюс 0,0106% — за миротворчу діяльність), про ліквідацію боргу тим часом не йдеться. Отож і виходить, що місце України в ООН поки що визначають не лише миротворці, але й малопривабливі Чорнобиль, СНІД та борги...
