Українські вояки, які належать до спільного українсько-польського батальйону, відправляться у цю п’ятницю та суботу до Косово для виконання миротворчої місії. Це вже друга частина українських миротворців, які їдуть до Косово. Перша, у складі 14-го вертолiтного загону та 37-ї моторизованої роти, відбула з України майже рік тому.
Виконувати свою миротворчу місію наші вояки разом із польськими будуть на південному сході Косово, у досить спокійному американському секторі. У невойовничості цього сектора запевнив українських журналістів «хрещений батько» українсько-польського батальйону Януш Онишкевич, колишній польський міністр оборони, який стояв бiля витоків створення спільного військового підрозділу між Польщею та Україною. Пан Онишкевич зокрема висловив упевненість, що слов’янське коріння солдатів українсько-польського батальйону сприятиме поліпшенню стосунків із місцевим населенням (переважну більшість якого тут складають серби).
Запевнили у професіоналізмі українсько-польського батальйону і присутні на позавчорашніх урочистостях у польському місті Перемишль з нагоди проводів батальйону до Косово міністр оборони України Олександр Кузьмук разом із своїм польським колегою Броніславом Коморовським. «Український і польський народи відрядили своїх кращих синів, щоб зупинити геноцид на багатостраждальній землі Косово», — підкреслив у своєму виступі пан Кузьмук. «Багато батальйонів має польська армія, багато батальйонів має українська армія, але польсько-український батальйон — єдиний», — неодноразово наголошував і новопризначений польський міністр оборони. До речі, Олександр Кузьмук заперечив можливість погіршення українсько-польської військової співпраці через зміну керівника Міноборони Польщі. «Що ж стосується подальшої долі українсько-польського (польсько-українського) батальйону, — зауважив пан Кузьмук, — то він виконуватиме свої миротворчі обов’язки стільки, скільки потрібно. Стільки, скільки є у нас можливостей. Але це не означає, що він може бути розформований».
Наскільки ж буде плідною миротворчість поляків і українців, наскільки витривалим узагалі виявиться спільність українсько-польського батальйону і чи вистачить «можливостей»? Чи не чекатиме наших хлопців така ж доля, яка уже спіткала раніше українські частини, котрі були змушені очікувати в Македонії, допоки їх пустять у Косово? Такі побоювання українське Міноборони категорично спростовує як безпідставні. Натомість наводяться приклади успiшної місії українського миротворчого контингенту в Боснії і Герцеговині, української саперної бригади на ізраїльсько-лiванському кордоні, яку було сформовано за один лише місяць.
Між тим, в історії творення українсько-польського батальйону є чимало моментів, які все-таки непокоять. Нагадаємо, що рішення про його створення було прийнято ще в 1995 році. Лише через два роки потому між Україною та Польщею підписується угода у справі створення військової частини для участі в міжнародних миротворчих і гуманітарних операціях. І лише в квітні 2000 року Верховна Рада ратифікувала саму угоду. Але, можливо, сама процедура узаконення батальйону не є важливою. Головний, певно, сам результат...
А результат поки що такий — спільний українсько-польський батальйон поїхав зовсім не спільно. Польські солдати їхатимуть (частина уже поїхала) своїм транспортом із Польщі, українські з Яворова Львiвської областi — власним.
