США володіють рекордним військовим бюджетом і найбільшою економікою світу. Однак цього недостатньо для довготривалого домінування в світі. Так вважає професор фінансової історії Нью-Йоркського університету Наял Фергюссон. На його думку, військова мiць зробила США провідною державою світу. Американську армію оснащено найбільш сучасними зразками озброєння. Приблизно така ж ситуація склалася в ХIХ сторіччі, коли європейські держави підтримували своє світове лідерство за рахунок парових кораблів і кулеметів, недоступних більшості країн світу. Нині військові витрати США становлять приблизно 40—45% військових бюджетів усіх країн світу. Проте історія показує, що навіть найбільша технічна та військова перевага — недовговічна. Наприклад, 1945 року США володіли монополією на ядерну зброю та зберігали технології її створення в найсуворішій таємниці. Однак це не перешкодило й іншим країнам світу в короткі терміни обзавестися своїми атомними бомбами. Крім того, обсяги витрат на оборону передусім залежать від стану економіки країни.
При цьому потужна економіка аж ніяк не завжди гарантує могутність країни. Обсяг ВВП автоматично не перетворюється на політичну та військову потужність. Наприклад, за цим показником США перевершили Велику Британію в 1870-ті роки. Однак аж до кінця Першої світової війни США не сприймалися, як одна зі світових наддержав. Iз іншого боку, неможливо виключати роль випадку. До 1914 року Російська iмперія володіла стабільним політичним режимом і найбільш швидко зростаючою економікою в Європі. Однак це не перешкодило її колапсові 1917 року.
Також у цих процесах невелику роль вiдiграє культурна експансія, яку проводять США. Зокрема, американська поп- культура, що нині домінує в світі, аж ніяк не допомагає зростанню потужності США. Міжнародні терористи та антиглобалісти можуть пити кока-колу, їсти гамбургери, слухати пісні Брітні Спірс, дивитися голівудські фільми, носити американські кросівки та їздити на американських автомобілях. Однак це не заважає їм ненавидіти США, організовувати теракти та демонстрації протесту. Аналогічна ситуація спостерігалася і в ХIХ столiттi, коли Велика Британія проводила безпрецедентну культурну експансію. Англійська культура, мова, релігія були сприйняті значною частиною населення британських колоній, що не заважало індусам, азіатам і африканцям ненавидіти Велику Британію і, в кінцевому підсумку, здобути незалежність від неї.
Становище держави на міжнародній арені прямо не залежить від ресурсів, які є в неї. Зокрема, гігантські запаси нафти аж ніяк не означають, що країни, які володіють ними, набули якоїсь особливої ваги в світовій політиці. Наприклад, Японія не володіє нафтою, що не заважає їй бути однією з найбільш могутніх в політичному й економічному сенсі держав світу. Щоб домагатися успіху на міжнародній арені, держава повинна мати легітимність у очах своїх громадян і користуватися довірою інших держав. Лише наявність двох цих складових — легітимність і довіра — дозволяє державі ставати могутньою. «Віра не може рухати гори. Але віра може рухати людей»,— підкреслює Фергюссон (www.washprofile.org).
