Отож опонентам Клінтона — республіканцям — не тільки не вдалося забезпечити кваліфіковану, в дві третини, більшість, перетягнувши на свій бік частину демократів, — вони зіштовхнулися з проблемою «перебіжчиків» зі своїх власних лав. А спричинено це було реакцією виборців. Переважна більшість американців, за даними соціологічних опитувань, вважає, що весь процес імпічменту лише шкодив інтересам країни й був спричинений передусім намаганнями республіканців, які мають більшість в обох палатах конгресу, «розібратися» зі своїм політичним супротивником — президентом-демократом.
Але, зрештою, намагання «поховати» Клінтона бумерангом ударили по самих республіканцях. Світова громадськість від початку схилялася до думки, що весь цей скандал — не торжество демократії, а радше — її гримаса. Врешті-решт із цим поглядом погодилася й більшість американців.
Тепер політологи стверджують, що на виборах наступного року республіканці, найвірогідніше, зазнають поразки й демократи вперше за десятиріччя мають реальний шанс здобути більшість в обох палатах конгресу.
Отже, намагання зруйнувати політичний імідж глави держави й змусити його піти у відставку, не маючи для цього серйозних підстав, ударили по тих, хто це робив. У політиці й далі важливішим є те, яких результатів досяг державний діяч у своїй внутрішній і зовнішній політиці, а не те, наскільки він високоморальний в особистому житті.
