Після припинення бомбардувань Югославії антизахідна риторика Москви припинилася. Раптом виявилося, що Росії дуже потрібні відносини і з США, і з Євросоюзом, і з НАТО — і, відповідно, українським «русофілам» тепер знову немає з кого брати приклад. Відносини між Росією та НАТО були офіційно відновлені минулого тижня, тепер — черга за США.
Візит Степашина мав би також продемонструвати, що Сполучені Штати продовжують пильно стежити за російською ситуацією — Вашингтон явно зацікавлений у забезпеченні спадковості влади в Росії, і Степашин, можливо, розглядається там як один iз реальних претендентів на президентський пост (хоча сам він це поки що заперечує). Це, очевидно, потребуватиме деяких поступок — недарма ж Степашин твердо націлений розв'язати проблему антидемпінгових переслідувань російської сталі в США, домовитися зі Світовим банком про нові кредити, зокрема на реконструкцію вугільної галузі, «запустити» грандіозні спільні проекти з «Боїнгом». Словом, Степашин їде перемагати — але не Вашингтон, а ситуацію, що склалася в Москві. Саме підтримка Білого дому дозволила б йому почуватися впевнено і керувати урядом з далеким прицілом — особливо враховуючи, що прем'єр-міністри Росії останніх двох років уже традиційно «довго не живуть».
