Міжнародна ізоляція, якої зазнала Росія через анексію Криму та вторгнення в східну Україну, штовхає Москву все більше у східному напрямку. Винятком не став і цьогорічний саміт АТЕС, який відбувся у Пекіні. На ньому Росія і Китай підписали 17 документів. Один із них — Меморандум по «західному маршруту» газопроводу, що є кроком до підписання відповідного контракту між Пекіном і Москвою. Сам контракт оцінюється у $400 млрд. «Це свого роду шлюб за необхідності: Росії потрібно вирватися з ізоляції, яку їй влаштував Захід через приєднання Криму, а Китаю потрібні надійні і доступні за ціною джерела енергії», — пише американський журнал Foreign Policy.
За словами керівника представництва ТАСС в Китаї, Андрія КИРИЛОВА, місцева преса позитивно оцінила приїзд Путіна на форум Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва. «Китайці — це прагматики. Керівництво країни ставить, в першу чергу, національні інтереси. Інша річ, вони зараз багато в чому співпадають з російськими у зовнішній політиці... Те, що саміт АТЕС відбувався в Китаї, говорить про те, що Пекін намагається зберігати нормальні і робочі відносини зі всіма країнами регіону», — відзначив пан Андрій у коментарі «Дню».
Під час саміту також стало відомо про створення російсько-китайського фонду, який буде підтримувати розрахунки рублями та юанями у торгівлі між Пекіном та Москвою.
Президент США Барак Обама також двічі коротко поспілкувався в кулуарах із Путіним. Як повідомляють ЗМІ, вони обговорили ситуацію в Україні, однак будь-які деталі і характер розмови — невідомі. Раніше Білий дім повідомляв, що Обама не планує бачитися з президентом Росії ні на форумі АТЕС, ні на зустрічі G20, яка відбудеться 15—16 листопада в австралійському Брісбені.
«День» звернувся до колишнього посла України в Китайській Народній Республіці Юрія КОСТЕНКА з проханням прокоментувати підсумки форуму АТЕС і відповісти на питання: в яку сторону зараз зміщується Пекін і як українській владі слід співпрацювати нині з Китаєм?
— На жаль, лідер Російської Федерації використав цей форум для поширення чергової порції дезінформації щодо реальних подій на Донбасі. Він, зокрема, заявив, що нібито українські військові обстрілюють місце падіння малайзійського Боїнга-777, перешкоджаючи цим завершенню розслідування обставин цієї трагедії. На тлі серйозного погіршення відносин Росії з провідними європейськими країнами, Сполученими Штатами Америки, Путін усіляко прагне продемонструвати подальше (якщо використовувати сучасну китайську термінологію) «процвітання вічно зеленого дерева російсько-китайської дружби».
У Пекіні відбулася 10 з березня 2013 року зустріч Сі Цзіньпіна й Путіна. Днями Китай і Російська Федерація підписали документ, який свідчить про розбудову співробітництва в енергетичній галузі. Мова йде про будівництво газопроводу, газогону «Алтай» — так званий «Західний маршрут». Експерти, в тому числі, й російські, скептично оцінюють нинішній стан двосторонньої співпраці між Китаєм і Росією в цій галузі. Вони твердять про його збитковість для російської сторони. Зокрема, зазначається, що підписаний раніше так званий «Східний маршрут», не працює. Для його реалізації потрібні десятки мільярдів доларів, яких сьогодні Росії не вистачає.
У свою чергу, Китай не поспішає давати кредити на цей проект. Життя покаже, чи праві експерти у своїх прогнозах. Але зрозуміло одне: співпраця між Росією і КНР в енергетичній галузі поглиблюється, тим самим, ще щільніше прив’язуючи ці країни між собою у всіх сферах, у тому числі й у політичній. Невипадково Китай, дотримуючись подвійних стандартів, зайняв вичікувальну позицію щодо агресії Росії проти України в Криму і на Донбасі. Є повні підстави твердити про це, адже сепаратистів, яких Пекін називає «терористами», в Тибеті, Сінцзян-Уйгурському районі, вони безжалісно знищують. Україні ж Пекін рекомендує вести політичний діалог зі злочинцями, російськими найманцями на Донбасі. Як би не намагався офіційний Пекін це заперечувати — фактично Китай постійний член Ради Безпеки ООН, ядерна держава, одна з провідних країн в економічній і політичній сфері, підтримує агресію Кремля проти України. Враховуючи тісну економічну прив’язку Пекіну і Москви, навряд чи варто сподіватися, що позиція офіційних очільників КНР зміниться у найближчому майбутньому.
При мені, три роки тому, товарообіг між Китаєм і Європейським Союзом був $300 млрд і близько $50 млрд з Росією. «Хімія», яка існує між лідерами Сі Цзіньпінем і Путіним, — це інша справа. Але економічна співпраця, звичайно, переважає із Західним світом.
Позицію підтримки Путіна демонструють не лише лідери Китаю, але й багато інших глав держав. На Заході також багато тих, хто підспівує його голосу. Це — реальність, з якою треба спокійно жити. Ми ніколи не будемо пріоритетом для Китаю. Як би вони не твердили, що «Шовковий шлях» йде через нас — все одно, він буде йти через Москву, а не через Київ. Ми повинні критично ставитися до їх позиції щодо Криму та Донбасу, критично оцінювати те, що Пекін продовжує співпрацю з Росією по Криму, замість того, щоб припинити, як ми просимо. Нам треба працювати з Китаєм там, де є взаємовигода. Китай задихається без продуктів харчування, нашого зерна. А ми сьогодні по зерну і кукурудзі вийшли на дуже високі параметри. Тому є сфери, де є у нас співпадіння інтересів. Але не йдеться про політичну сферу, оскільки в Китаї ставлення до демократії своєрідне.
