Центральна Європа в паніці. Дехто звинувачує швидкий темп ринкових реформ і стверджує, що капіталізм не може не залишити за бортом багатьох людей. Але насправді жителі країн Центральної Європи набагато заможніші, ніж будь- коли, а капіталізм продовжує користуватися підтримкою суспільства.
Важливою, хоч часто обійденою увагою, причиною політичної нестабільності є невдоволення людей корумпованими правлячими елітами.
Протягом останніх кількох тижнів Угорщиною прокотилася хвиля масових протестів після того, як прем’єр-міністр Ференц Дюрчань признався, що напередодні виборів він брехав громадськості про стан економіки. Близнюки Качиньські, які правлять Польщею з жовтня минулого року, втратили парламентську більшість і, можливо, готуються до нових виборів. Стабільність словацького уряду обійшлася дорого — ціною коаліції з ультранаціоналістами Яна Слоти. А в Чехії через чотири місяці після виборів і поготів немає уряду.
Європейські ліві не тямлять себе від радості. Рік тому здавалося, що стрімке зростання Центральної Європи загрожує приреченій на зникнення «соціальній моделі» Західної Європи. Сьогодні Центральна Європа перетворилася на посміховище. Нікому і на думку не спадає запропонувати Франції наслідувати приклад країн, якими правлять ксенофоби, расисти й антисеміти. Більше того, ліві відчувають, що возвеличення таких неприємних особистостей, як Слота, може послугувати докором глобальному капіталізму.
Так, Роберт Бойз зазначає у своїй статті в New Statesman: «Угорські заворушення прокотилися вiдлунням по всій Східній Європі. Від Польщі до Болгарії, від Словаччини до Балкан наростає глухий опір глобалізації та нищівній силі міжнародних ринків. Наймайстерніше грають на цих настроях праві».
Можливо, автор приймає бажане за дійсне. Одне з наймасштабніших опитувань громадської думки, яке коли-небудь проводили в Центральній Європі, не виявило особливого «опору» капіталізму. У 2003 році фонд Gallup попросив понад 12 тисяч людей у країнах- кандидатах на вступ до ЄС погодитися або не погодитися з такими твердженнями: «Держава дуже втручається в наше життя», «Вільна конкуренція — найкраща гарантія економічного благополуччя» й «Економічне зростання повинне бути пріоритетом, навіть якщо воно негативно впливає на навколишнє середовище». На всі запитання дала позитивну відповідь абсолютна або (на останнє) відносна більшість респондентів у всіх чотирьох країнах.
Точно так само за чотири місяці до поразки Мікулаша Дзуринди на виборах у Словаччині введення ним плоскої шкали прибуткового податку підтримували 58% громадян. Часткову приватизацію пенсійної системи підтримали 53%, а за обмеження функцій опікунської держави виступили 47%, тоді як проти — 6% населення.
Малоймовірно, що останні події в Центральній Європі свідчать про кризу капіталізму. Реальне зростання ВВП у Чехії та Словаччині становило минулого року 6,1%, в Угорщині — 4,1%, а в Польщі — 3,4%. Рівень безробіття знизився в усіх країнах, крім Угорщини. З 1995 по 2004 рр. рівень доходів на душу населення виріс на 28% у Чехії, 44% — у Словаччині та 49% — в Угорщині. У єврозоні тим часом рівень доходів виріс на 17%. Порівняно з епохою комунізму в Центральній Європі знизилася дитяча смертність, виросла тривалість життя, збільшилася кількість лікарів і викладачів вищих навчальних закладів. Регіон зближується iз Заходом.
По суті, саме гасла боротьби з корупцією зіграли основну роль у приході до влади польських і словацьких популістів. Атакуючи своїх соціал-демократичних опонентів за зростання корупції в роки їхнього правління, цивільні демократи перемогли на виборах у Чехії. Індекс сприйняття корупції (CPI), опублікований німецькою неурядовою організацією Transparency International, показує, що в Центральній Європі корупція залишається серйозною проблемою. CPI вимірюється за шкалою від 1 до 10. Що вищий показник — то нижчий рівень корупції. З 1998 по 2005 рр. CPI в Чехії впав із 4,8 до 4,3, а в Польщі — з 4,6 до 3,4. Він продовжував залишатися на позначці у 5 пунктів в Угорщині та виріс з 3,9 до 4,3 у Словаччині. Тим часом у Сполучених Штатах у 2005 році він становив 7,6, а в Ісландії, найменше корумпованій країні світу, — 9,7.
Крах комунізму приніс народам Центральної Європи велику свободу, але так само і велику відповідальність. Капіталізм, говорили їм, винагороджує економних, самостійних і працелюбних. Це так. Але, на жаль, у посткомуністичних країнах дуже багато політично впливових людей із хорошими зв’язками сколотили свої статки нечесним шляхом. Через обвинувачення в корупції вже довелося піти у відставку прем’єр- міністрам Чехії та Польщі Станіславу Гроссу та Лешеку Міллеру. Десятки членів урядів країн регіону були відправлені або самі пішли у відставку через фінансові зловживання, але небагато з них опинилося у в’язниці.
Сьогодні політика залишається в Центральній Європі правильним шляхом до багатства. Люди мають право чекати від своїх лідерів служіння, а не збагачення. Народи країн регіону дали владу популістським партіям насамперед для того, щоб розібратися з корупцією в уряді, а не проголосити нову еру економічної політики в лівому дусі.
Меріан ТЮПI — політичний аналітик проекту з глобальної економічної свободи Інституту Катона, автор підготовлюваного до видання дослідження «The Rise of Populist Parties in Central Europe: Big Government, Corruption and the Threat to Liberalism»
