За неписаними правилами міжнародної гри, на чолі МВФ завжди стояв європеєць, тоді як Світовим банком завжди керував представник Сполучених Штатів. Обидві організації ділять між собою комплекс споруд в одному з кварталів Вашингтона і перебувають під значним впливом Білого дому. Неофіційні джерела, на які посилаються мас-медіа різних країн, натякають, що ці правила не зміняться й тепер. Повідомляється, що на розгляд директорів МВФ висунуто відразу кілька кандидатур. Найбільше — британців. Це — генеральний директор Банку міжнародних розрахунків Ендрю Крокетт, а також відповідальний за міжнародні фінанси в міністерстві фінансів сер Найджел Вікс та заступник керівника Банку Англії Мервін Кінг. Італійці запропонували на розгляд кандидатуру генерального директора казначейства Маріо Драчі. Але найбільший інтерес із боку преси викликали німецькі кандидатури: президента ЄБРР Хорста Кьолера та віце-міністра фінансів Кайо Кох-Везера. Кьолер вже заявив, що особисто йому цілком достатньо того, що він має сьогодні. Кох-Візер — особистість цікава. Він народився і виріс у Бразилії, має подвійне німецько-бразильське громадянство, вільно володіє шістьма мовами, зробив за 25 років серйозну кар'єру в Світовому банку. Якщо станеться так, що МВФ очолить саме він, то це, очевидно, буде першим серйозним проривом Німеччини в світовій політиці за повоєнні роки — адже досі її представники не стояли на чолі найбільш впливових міжнародних організацій. Німецький уряд заперечує, що «проштовхує» кандидатуру Кох-Везера. Втім, на його користь можуть послужити емоції — адже саме під час заяви Камдессю про свою відставку Німеччина святкувала 10-річчя з дня падіння Берлінської стіни.
Хоч би як там було, а це буде новий директор нового МВФ у новій системі відносин. У яких ми, схоже, ще довго фігуруватимемо як прохачі — і не має жодної гарантії, що нове керівництво МВФ буде настільки ж «щедрим» до Києва, як попереднє.
