День 11 вересня 2001 року окреслив відразу кілька відмінностей від попередньої епохи. Перш за все, вперше з часів Перл-Харбора хтось завдав удару по американській території. По-друге, саме «хтось» — оскільки з якихось причин так ніхто й не висловив бажання взяти на себе відповідальність за вдіяне, за безпрецедентний теракт, і пояснити, з якою метою це було зроблено. По-третє, разом із падінням Світового торгового центру зруйновано відчуття хоча б певної захищеності громадянина — особливо в єдиній на сьогодні супердержаві.
Загалом, очевидно, йдеться про зміну світового порядку, який дбайливо вибудовувався Сполученими Штатами після Другої світової війни і який у деяких публікаціях отримав назву Pax Americana (за аналогією з Pax Romana). Оскільки очевидно, що саме політика Сполучених Штатів стала каталізатором (хоча навряд чи причиною) до того, щоб тероризм вперше заявив про себе як про глобальну силу, кинувши виклик всьому, чому можливо.
Питання про те, якими будуть наслідки, залишається відкритим. У нову світову війну, як можна зрозуміти з реакції лідерів не лише західних, але й азійських, африканських держав, вірити ніхто не бажає. До глобального переосмислення самих основ усталеного світового порядку, світової політики, як знову ж таки випливає з реакції лідерів різних держав, людство іще не готове. Ефективність «адекватної відповіді», обіцяної керівництвом США, в першу чергу залежатиме від критеріїв адекватності. Якщо ця відповідь дасть змогу не помститися, а знищити основні джерела тероризму, розкрити приховані, глибоко законспірованої мережі, яка, очевидно, складається далеко не виключно з радикально налаштованих «воїнів ісламу» та студентів-антиглобалістів, але має чималі технічні, фінансові, інтелектуальні, людські ресурси.
Власне, людство поставлене перед вибором: або визнати, що трагедія 11 вересня стосується всіх, і нехай з труднощами, але знайти спільне розуміння, спільне бачення на основі спільного бажання вибудувати новий глобальний світовий порядок, який би гарантував безпеку кожному. Або ж визнати, що людське життя так само нічого не варте, як і тисячі років тому, і, відповідно, готуватися до найгіршого.
Якщо не зараз, то завтра багатьом стане зрозуміло, що повернення до звичного порядку вже просто не буде. Аби тільки не було пізно.
