Світ зустрічає друге десятиліття XXI століття продовженням дії тих тенденцій, які вже чітко позначилися останніми роками. Так, основні західні країни до цих пір не можуть вийти зі глобальної фінансово-економічної кризи: наприклад, у країнах економічного та валютного союзу («зона євро») ЄС очікується, в кращому випадку, мінімальне, а можливо, — взагалі нульове зростання. «Локомотивом» же всієї світової економіки, як і всі попередні роки, знову-таки залишається Китай, чий ВВП за попередніми даними за минулий рік знов виріс більш ніж на 10%.
Зараз багато експертів зайняті тим, що посилено ворожать: чи залишаться і в 2011 році темпи зростання китайської економіки на звичному рівні — 10% і вище — чи знизяться до 9%? Як кажуть, всім би іншим країнам та подібну дилему — 9 чи 10% річного економічного зростання!
Наприклад, у російській економіці за підсумками 2010 року, як ще нещодавно старанно оголошувалося на вищому рівні, очікувалося «майже 4% зростання». Проте, як свідчать останні офіційні повідомлення, в результаті зростання не перевищить 3,8%. Це означає, по-перше, що Росії ще далеко до виходу навіть на докризовий рівень об’ємів своєї сировинної економіки зразка 2008 року. А по-друге, чотирьохкратний розрив в об’ємах виробленого Китаєм і Росією ВВП, зафіксований за підсумками 2009 року, за минулий рік став ще значнішим. Тому спроби в пропагандистських цілях російських політиків, політологів і дикторів офіційного телебачення, що все продовжуються, «пристебнути» Росію — ні, навіть не до самого великого Китаю, а хоч би до тіні його стрімкого зростання шляхом записування обох країн у різні БРІКи, позбавлені жодних реальних підстав. Більше того, вони просто смішні.
І справа навіть не в кількісних показниках. Різниця в якості китайської та російської економік відчувається буквально по всіх напрямках. Наприклад, за підсумками 2010 року Росія стала ще менш привабливою для іноземних інвесторів, не дивлячись на всі «шаманські» заклинання з самого верху і запевнення громадськості в зворотному. Ось факти. У міжнародному рейтингу Doing business, що характеризує зручність ведення підприємницької діяльності, Росія за один лише минулий рік опустилася на сім позицій, опинившись на 123-му місці зі 183. Ще гірше йде справа зі сприйняттям міжнародним співтовариством Росії з точки зору корупції: тут країна опустилася в самий кінець списку — на 154-у позицію зі 178. Тобто, виявилася в групі найбільш корумпованих у світі держав. Навряд чи можна говорити про перебільшення з боку деяких експертів, які стверджують, що Росія «досягла корупційного дна».
Не дивно, що в результаті — це вже оцінка експертів столичного «Банку Москви» — в сукупному рейтингу глобальної конкурентоспроможності Росія опустилася на 51-е місце в порівнянні з 43-м , яке посідала 2007 року.
Все це означає, що Росія залишається украй несприятливим місцем для серйозних іноземних інвестицій. Як бачимо, на зарубіжних власників капіталів такі чинники, як тотальне розкрадання, поголовна корумпованість російського чиновництва і кримінальне — у тому числі терористичне — свавілля, що буквально заполонили країну, діють більш вагомо, ніж постійні галасливі пропагандистські кампанії, котрі запевняють світову громадськість у побудові в Росії «демократичного суспільства» і т. ін.
Тим часом, в соціалістичному Китаї, де правляча Комуністична партія зовсім не збирається розлучатися з власною керівною і направляючою роллю, яка зафіксована в конституції країни, зарубіжних інвесторів це ніскільки не лякає. Для них набагато важливіші політична стабільність у величезній країні, ринок, що бурхливо розвивається, підвищення добробуту — і, відповідно, зростання купівельної спроможності — сотень мільйонів жителів. А це означає, що їх капітали знайдуть своє застосування і принесуть очікуваний прибуток. Тому цілком закономірно, що за підсумками 2010 року Китай зайняв перше місце в світовому рейтингу інвестиційної привабливості національних економік. У кількісному вираженні цей інвестиційний рекорд Китаю, за попередніми даними, перевищив 100 млрд. доларів. Саме стільки прямих — тобто найпотрібніших для розвитку реального сектора — іноземних капіталовкладень залучено за один лише минулий рік в економіку КНР. (Для порівняння: у Російській Федерації — зворотна картина. За даними Банку Росії, з РФ зафіксований відтік капіталів, що за 11 місяців 2010 року склав 29 млрд. доларів).
А реальний сектор будь-якої економіки — це і транспорт, і сучасні засоби зв’язку, і сільське господарство, і, звичайно ж, ключова сфера всієї економіки — промисловість. Тому не дивно, що зростає і промисловий експорт Китаю, причому одночасно постійно вдосконалюється і його структура. І це дуже добре видно на прикладі стану російсько-китайського товарообігу. За неповними даними за минулий рік, левову частку російського експорту в КНР, як і раніше, складають сира нафта і нафтопродукти, руда і брухт чорних металів. Більш того, враховуючи нові контракти про постачання до Китаю нафти, газу та руди, підписані протягом 2010 року (про що «День» вже розповідав читачам), експерти впевнені, що частка сировинних товарів у російському експорті в найближчому майбутньому лише зросте. Воістину, сьогоднішня Росія усе більш зримо демонструє своє положення сировинного придатку сусідньої наддержави і на іншу роль сьогодні нездатна.
Навпаки, за минулий рік лише високотехнологічний експорт китайських виробів машинобудування й електроніки до Росії збільшився майже удвічі — це не говорячи вже про інші, менш технологічні види готової продукції (таких, наприклад, як одяг або взуття). Цей зовсім немаленький штрих — ще один вагомий доказ того, що Китай і Росія знаходяться сьогодні на прямо протилежних полюсах розвитку. І жодні ефемерні БРІКи міжнародний імідж Росії тут не поправлять.
