В Україні немає сумнівів щодо того, що до Євросоюзу вступати треба, тільки от фахівці із зовнішньої політики поділилися на тих, хто розцінює шанси Києва реально, тобто песимістично, і на тих, хто думає, що в країні заради цієї мети робиться усе можливе й чи не щомиті — такого висновку можна дійти, послухавши учасників засідання «круглого столу» «Україна — ЄС: стратегія зближення», який проводився Українським товариством зовнішньої політики, Фондом Фрідріха Еберта та Міжнародним центром перспективних досліджень.
Те, що Україні було б варто наблизитися до рівня багатих європейських країн, зрозуміло всім — хто ж не хоче нормально жити? Щоправда, ми теж представляємо інтерес для європейців — поки що здебільшого теоретично. Перший заступник міністра закордонних справ України Євген Бершеда нагадав про досить відомі причини зацікавленості нашою країною — великий ресурсний потенціал, добрі умови для сільського господарства та сприятливе географічне положення — так зване «перехрестя Європи». Про все це ми чуємо декілька років, і має рацію Деніс Даніїлідіс, голова політичного відділу, перший секретар делегації Єврокомісії в Україні, який вважає: Київ має щось робити для інтеграції. Оптимізму пана Бершеди, який зауважив, що «робота в напрямку інтеграції ведеться з 1991 року постійно — й навіть коли ми сидимо тут, за круглим столом», можна тільки позаздрити. Бадьорі запевнення деяких наших дипломатів, які сиділи за круглим столом, звучали так, немовби за вікном не похмура українська дійсність із черговим підвищенням цін і тотальним зубожінням населення, а життя, приміром, як в Естонії. Балтійські країни не лише говорять про бажання вступити до ЄС, а й роблять для цього все від них залежне.
Отож слушною виглядає думка Олександра Павлюка, директора Київського центру інституту Схід—Захід: «Ми не заперечуємо проти європейського вибору, але інтереси ЄС не потребують членства України. Адже ми — слабкі й невпевнені учні, що зацікавлені в моральній підтримці». Має рацію й Тамара Соляник, заступник голови Національного агентства України з питань розвитку та європейської інтеграції: «Ми б не стали краще жити, якби сьогодні раптом отримали членство в ЄС». Тож, говорячи про нашу «стратегічну» мрію — стати членом Євросоюзу, ми перш за все мусимо відкинути ілюзії про свою винятковість і навести лад у власному домі.
