Цього року президент Росії Володимир Путін удруге очолив рейтинг найвпливовіших людей за версією американського журналу Forbes. Як і минулого року, друге і третє місця відповідно посіли лідери США і КНР Барак Обама і Сі Цзіньпін.
У цьогорічний рейтинг увійшло 17 глав держав, які очолюють країни із загальним ВВП у 48 трлн доларів. 39 директорів-розпорядників і голів правління, представлених у списку, контролюють щорічні доходи в понад 3,6 трлн доларів.
Рішення Forbes назвати російського президента найвпливовішою людиною світу пояснила журналістка Керолайн Ховард: «Попри те, що репутацію Путіна на Заході зіпсували анексія Криму та «квазіучасть» Москви у військовому конфлікті на південному сході України, назвати президента Росії «слабким» навряд чи хто-небудь зважиться: це «непередбачуваний і нікому не підзвітний глава енергетичної та ядерної держави, яку роз’їдає корозія, але яка все ще є агресивною». У цьому поясненні впадають у вічі дві речі, які вказують на те, що в цьому виданні, яке позиціонує себе як авторитетне, не володіють інформацією, що насправді відбувається в нашій країні. По-перше, уже всі зрозуміли, що Росія безпосередньо причетна до конфлікту на сході України — як поставками озброєнь, так і бойовиків, і навіть регулярних російських бойових підрозділів. По-друге, використання словосполучення «південний схід», якраз кремлівська лексика, що відповідає баченню Росії, а насправді, глянувши на карту, кожен зрозуміє, що йдеться саме про схід України.
Далі Ховард пояснила, що «щорічний рейтинг 72-х найвпливовіших людей (однієї на кожні 100 млн осіб на планеті) базується на голосуванні редакторів Forbes, які розглядають такі показники, як фінансові ресурси, масштаб і використання влади та кількість людей, на яких здійснюється вплив».
Разом із тим вона відзначила, що це не лінійка найвпливовіших людей чи помазання нового істеблішменту. «Це оцінка твердої влади. Ми вважаємо, що люди в нашому списку наділені такою владою, яка формує і змінює світ, і здійснює вплив на людей, ринки, армії та уми», — сказала журналіста.
Forbes започаткував рейтинг найвпливовіших людей 2009 року. І тоді, як відзначає Ховард, видання намагалося знайти відповідь на просте, але водночас складне запитання: «Якою є справжня природа влади і чи можна справді порівнювати і шикувати в одну шеренгу глав держав із релігійними лідерами та особами, оголошеними поза законом — outlaws?»
До речі, в перший рейтинг найвпливовіших людей Forbes було включено терориста номер №1 Осаму бен Ладена, який зайняв 37-ме місце.
І цього року такою «людиною поза законом», безсумнівно, став Путін, який порушив усі міжнародні норми, двосторонні договори, анексувавши в України Крим, а після цього розпочавши агресію на сході України.
І тепер, ніби в заслуги за такі дії, він знову потрапляє на першу сторінку Forbes як найвпливовіша людина світу. До речі, минулого року журнал розкритикували за те, що Путін обійшов Обаму. Тоді головний редактор Стів Форбс пояснював, що дослідження стосується не країн або компаній, а людей. При цьому він додав, що Обама із власної волі демонструє слабкість на міжнародній арені...»
А яке пояснення цього разу знайде редактор журналу, який позиціонує себе як авторитетне видання і впливає на думку багатьох читачів, зокрема щодо того, що вона називає найвпливовішим лідера агресивної країни, яка не збирається зупиняти агресію в Україні й постійно демонструє погрози іншим країнам.
Щодо нинішнього рейтингу деякі користувачі на Facebook ставлять собі питання, як би оцінювався Гітлер у рейтингу Forbes 1936 року?
А може акцент треба ставити на тому, що саме слабкість Заходу робить Путіна сильним. Більше того, виглядає так, що, потрапивши у список найвпливовіших політиків, бізнесменів та релігійних діячів, Путін отримує легімитизацію. І, напевно, зачисляти російського лідера до рейтингу найкрутіших бандитів тощо. Це, мабуть, було б більш справедливо й чесно.
«День» звернувся до українських та зарубіжних експертів із проханням прокоментувати включення Путіна у список найвпливовіших людей світу, яке можна зрозуміти як легалізацію російського лідера, який має тверду репутацію агресора.
«ПОЛІЦЕЙСЬКА ДЕРЖАВА, ЯКОЮ Є ПУТІНСЬКА РОСІЯ, ПОКИ ЩО НЕПОГАНО КОРИСТУЄТЬСЯ СВОЇМИ ІНСТРУМЕНТАМИ»
Ґергард ҐНАУК, кореспондент газети Die Welt у Варшаві:
— На мій погляд, це спроба зі складної сфери політики зробити дуже просту математику. Ось — перша, ось — друга, ось — третя впливова людина, аби маси, які люблять спрощення складної картини, цим захоплювалися. Це — по-перше. І тут питання, наскільки це несе добро для людства чи приклад для наслідування. Влада і вплив самі собою — це не позитивно і не негативно, це сухий аналітичний інструмент. Якщо хтось вважає, що влада самоціль, то, звичайно, нехай наслідує.
І щодо того, що Путін два роки поспіль за версією Forbes є найвпливовішою людиною у світі. Влада, навіть у такому рейтингу, — дуже відносна річ. Я розглядав би такий рейтинг радше як здатність людини вміло користується тими інструментами, які вона має. Це не влада в абсолютних цифрах, абсолютного ВВП, абсолютної кількості ракет і танків, а те, як людина користується ними.
Тут можна сказати, що поліцейська держава, якою є путінська Росія, поки що непогано користується своїми інструментами. Інструментами пропаганди, шантажу, використання таємних служб, аби вдавати, що Росія сильніша, ніж вона є.
У німецькій пресі я побачив цікавий аргумент: що Путін грає не у своїй ваговій категорії, якщо вести мову про категорії боксу. Його країна не важкоатлет на сьогодні. Путін грає вище за свою категорію, і дуже цікаво, коли увесь світ і він сам це помітить і впаде донизу, до тієї категорії, де Росія насправді перебуває.
— А як би ви охарактеризували те, що до цього рейтингу найвпливовіших людей разом з політиками, релігійними лідерами включають затятих злочинців? Зокрема, 2009 року терорист номер один, бен Ладен посів у рейтингу 37-ме місце. У принципі, те ж саме можна сказати й про Путіна, який анексував Крим і продовжує воєнну агресію проти України.
— Міряти однією міркою вплив церковного лідера із впливом вождя терористів, із впливом звичайного президента — це, звичайно, дуже складне, можливо, нездійсненне завдання. Те, що включення людей поза законом, точно не приклад для наслідування, особливо коли йдеться про бен Ладена, але при цьому враховувалася, певно, символічна сила такої особистості впливати, зокрема, на політику інших держав. Адже бен Ладен та його рух визначний тим, що він справді мав вплив на політику США.
До деяких нагород і рейтингів слід ставитись критично. Нещодавно я читав газети 1930 років і дізнався, що після Олімпійських ігор 1936 року серйозним кандидатом на Нобелівську премію миру був Адольф Гітлер.
— Як відомо, останніми роками деякі сили висувають Путіна кандидатом на цю премію.
— Гадаю, що в нього шансів немає. Все ж таки зараз світ демократичних і правових держав міцніший, аніж 1930 року. Тоді Америка взагалі трималася осібно. А зараз такого немає. Ну й не слід забувати, що 1989 року все ж таки верховенство права і демократії дуже розширилося, і не лише в Європі. Отже, Путіну неможливо навіть наблизитися до Нобелівської премії.
— Головне, щоб світ, який, за вашими словами, став міцніший, знайшов сили і кошти, аби його зупинити?
— Так.
«ВІН ТОЙ, ПРО КОГО ЧУЛИ ЛЮДИ»
Бред ЕДГЕЙТ, медіа-аналітик Horizon Media, Нью-Йорк:
— Путін потрапляє в подібні рейтинги і на перші шпальти преси тому, що «він той, про кого чули люди». Погоджуєтеся ви з ним чи ні, але він, безумовно, ньюс-мейкер. Це людина, дії якої цікаво висвітлювати на світовій арені. Бен Ладен також був ньюс-мейкером. Ці дві особи, можливо, й не є найбільш приємними на планеті, але так чи інакше, у людей виникає реакція на будь-які дії таких людей.
«ЦЕЙ РЕЙТИНГ — ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ДЛЯ ЗАХОДУ»
Отар ДОВЖЕНКО, медіа-експерт:
— Це об’єктивна оцінка впливовості, а не оцінка «хороший — поганий». Рейтинг Forbes не є рейтингом найкращих чи найгірших людей. Путін є дуже впливовим, тому що може дозволити собі те, чого не може, наприклад, Америка. Це, певною мірою, символічно. Символізм полягає в тому, щоб показати західному світу: подивіться, хто вийшов нагору!
Це також, певною мірою, знак. Люди мають розуміти, що Путін не є маленьким князьком у Сибіру, який сидить на трубі. Це людина, яка, фактично, диктує свою волю всьому світові. Це — зайвий привід замислитися для Заходу, чи він і далі продовжить диктувати свої правила і правити світом, чи він просто мусить відійти на задній план і пропускати таких, як Путін. Хтозна, хто ще, крім Путіна, може з’явитися? Наступного разу може бути «південноамериканський путін» чи «південноазійський», і Захід знову не матиме відповіді на його дії. Мені здається, що цей рейтинг — застереження для Заходу.
Об’єктивно Путін, напавши на Україну, кинув виклик Заходу та світовому порядку, який був останнім часом; здійснив найбільший вплив на світову політику і став проблемою № 1. Це не означає, що він — наймогутніша людина у світі, яка багато чого вирішує. Це означає, що він — людина, яка вчинила найнахабніше. Цю проблему треба якось вирішувати, і мені здається, що зниження цін на нафту й економічні санкції допоможе це зробити.
